Свою спадщину — Київ — князь Ярослав Мудрий прикрасив не гірше від найяскравіших міст світу. Дехто натякав князеві на його марнотратство: навіщо то золото? І навіщо церкву поставлено на пагорбі? Але князь Ярослав знав, що робив. Нехай усі — і чужоземці і мандрівники, і друзі, та й вороги — одразу бачать, який багатий, красивий і могутній Київ.
Київський Софійський обор дає нам уявлення про велич і красу архітектури Київської Русі. В усій Європі жодна споруда її т. не могла зрівнятися з київським собором, завдовжки без виступів він 37 метрів, завширшки — 55. Храм має п'ять нефів — поздовжніх коридорів, які на східному фасаді завершуються п'ятьма вівтарними напівкруглими виступами — апсидами, оточений внутрішньою і зовнішньою галереями. Із західного боку височать дві башти зі сходами, що ведуть на другий поверх. Вінчають собор тринадцять куполів, які поступово збільшуються від малих по краях до найбільшого центрального. Купол і дах вкриті листовим свинцем.
Архітектурі органічно відповідає розпис будівлі, який мав на меті звеличити державу. Мозаїки і фрески суцільними килимами огортають стіни, склепіння і стовпи собору, серед яких височіє під куполом велична постать Оранти. Важко переоцінити художню вартість софійських мозаїк. Вони, безумовно, є пам'ятниками мистецтва світового значення, що дійшли до нас у своїй первісній красі.
Фрески Софії збереглись менше, ніж мозаїка. Багаторазові реставрації завдали багатьом картинам непоправної шкоди.
Київська Софія — справжня скарбниця давньоруської культури, невмируще джерело знань про далеке минулого нашого народу. Нині — це всесвітньо відомий музей.
В стихотворении «Зимняя песня» поэт рисует удивительно красивую картину, которая заставляет читателя проникнуться чувствами и мыслями автора. Стихотворение позволяет представить красоту зимней ночи воочию. В этой деревне огни не погашены. Ты мне тоску не пророчь! Светлыми звездами нежно украшена Тихая зимняя ночь. Здесь поэт говорит об утраченных надеждах, но при этом он утверждает, что «трудное - все забывается» , и на смену ему всегда приходит радость, которая заставляет восхищаться красотой мира вокруг.
Пьеро – меланхоличный, грустный, несчастный поэт с белым лицом и нарисованными бровями. Он носит рубаху с длинными рукавами и белый колпак. Пьеро влюблен в Мальвину, считает себя ее женихом и постоянно страдает от своих чувств.
Артемон — черный пудель, преданный друг Мальвины. Он заботиться о девочке с голубыми волосами, защищает ее и выполняет все капризы.
Черепаха Тортила — спокойная, старая, мудрая, с подслеповатыми глазами обитательница пруда дарит Буратино Золотой ключик. Правда, она не может рассказать, какую дверь он отпирает, но уверена, что это дверь к счастью.
Отрицательные персонажи Карабас-Барабас — огромный человек с длинной черной бородой. Он владеет кукольным театром, называет себя доктором кукольных наук. Суровый, страшный персонаж, жестоко обращается со своими актерами. Он гоняется за Буратино, пытаясь отобрать у него Золотой ключик. Но деревянный мальчик с длинным носом оказывается хитрее, к тому же ему всегда друзья.
Свою спадщину — Київ — князь Ярослав Мудрий прикрасив не гірше від найяскравіших міст світу. Дехто натякав князеві на його марнотратство: навіщо то золото? І навіщо церкву поставлено на пагорбі? Але князь Ярослав знав, що робив. Нехай усі — і чужоземці і мандрівники, і друзі, та й вороги — одразу бачать, який багатий, красивий і могутній Київ.
Київський Софійський обор дає нам уявлення про велич і красу архітектури Київської Русі. В усій Європі жодна споруда її т. не могла зрівнятися з київським собором, завдовжки без виступів він 37 метрів, завширшки — 55. Храм має п'ять нефів — поздовжніх коридорів, які на східному фасаді завершуються п'ятьма вівтарними напівкруглими виступами — апсидами, оточений внутрішньою і зовнішньою галереями. Із західного боку височать дві башти зі сходами, що ведуть на другий поверх. Вінчають собор тринадцять куполів, які поступово збільшуються від малих по краях до найбільшого центрального. Купол і дах вкриті листовим свинцем.
Архітектурі органічно відповідає розпис будівлі, який мав на меті звеличити державу. Мозаїки і фрески суцільними килимами огортають стіни, склепіння і стовпи собору, серед яких височіє під куполом велична постать Оранти. Важко переоцінити художню вартість софійських мозаїк. Вони, безумовно, є пам'ятниками мистецтва світового значення, що дійшли до нас у своїй первісній красі.
Фрески Софії збереглись менше, ніж мозаїка. Багаторазові реставрації завдали багатьом картинам непоправної шкоди.
Київська Софія — справжня скарбниця давньоруської культури, невмируще джерело знань про далеке минулого нашого народу. Нині — це всесвітньо відомий музей.