Повість про крихітку Цахеса авторства німецького казкаря Гофмана не просто дуже цікава і захоплююча, вона ставить перед людиною безліч найважливіших питань морального характеру. Незважаючи на те, що це всього лише казка, образ Цахеса та ситуація, в якій йому видалося бути, просто не може залишити читача байдужим, вона чинить на характер і душу людини сильний і безпосередній вплив. Одним з ключових і важливих питань, які задають собі багато хто з тих, хто прочитав цей твір, є питання про те, чи є такі Цахесы серед нас, звичайних людей.
Однак,
перш за все, слід трансформувати казковий образ Цахеса у щось реальне, щоб зрозуміти, яким був би його реальний еквівалент. Цілком зрозуміло, що життя – це не казка, ніхто не може отримати таких золотих волосин, які дають оточуючим відчуття твоєї чарівної краси і розуму, як це було з Цахесом. Як мені здається, зазвичай в реальному житті одні люди можуть переоцінювати інших через чиюсь прихильність або просто порожне бажання схилятися перед чужими ідеалами. Як не дивно, але це трапляється досить часто. Надзвичайно часто можна побачити, що зовсім порожні й безглузді люди, справжні посередності домагаються феноменального
успіху у суспільстві. І замість того, щоб засудити таке ганебне для всього суспільства явище, звичайні люди починають підшукувати для нього підстави.
Наприклад, вони можуть говорити “ну, раз ця людина чогось домоглася, значить, вона дійсно розумна (красива, талановита”, але при цьому, звичайно, при безпосередньому спілкуванні з такою людиною жодного розуму чи таланту чомусь не проглядається. Я думаю, що сучасні Цахеси саме такі – вони чогось домагаються, при цьому всім навколо абсолютно незрозуміло, а що ж в цій людині гарного. Однак це не заважає їм вигадувати якісь причини, шукати приводи схилятися перед тим, хто цього не вартий. Зі сторони це виглядає просто огидно, тому що фактично звичайні люди поклоняються пустушці. Правда, з часом така необгрунтована чарівність розвіюється, кудись йде, і люди розуміють, що весь час обманювалися і допускали помилки у своїх судженнях.
Але замість того, щоб визнати власні помилки, вони обрушують весь свій гнів на того, хто, на їхню думку, їх обдурив. І ми бачили це прекрасно по повісті про крихітку Цахеса.
Безумовно, це незаперечний факт – серед нас теж є Цахеси. Але це не ті, хто магічним шляхом домігся успіху, а скоріше ті, хто опинився в потрібний час в потрібному місці і добився успіху за рахунок цього. В результаті, всі розуміють, що ця людина займає чуже місце, ні на що не годиться, однак чомусь бояться що-небудь зробити в цьому зв’язку.
Як би там не було, результати такої поведінки завжди трагічні.
“Чи є Цахеси серед нас?” Повість про крихітку Цахеса авторства німецького казкаря Гофмана не просто дуже цікава і захоплююча, вона ставить перед людиною безліч найважливіших питань морального характеру. Незважаючи на те, що це всього лише казка, образ Цахеса та ситуація, в якій йому видалося бути, просто не може залишити читача байдужим, вона чинить на характер і душу людини сильний і […]...
У меня есть кошка. Зовут ее Сюзанна. Она уже взрослая кошка, ей приблизительно двух лет. У нее темно-серая спинка, розовый животик, шейка темно-розовая, носик черненький, усы длинные, хвостик дымчатый. Наша Сюзи — необыкновенная кошка, у нее немного приплюснутый нос и очень длинная шерстка. Мама говорит, что она персидской породы.
Кошка любит лежать на телевизоре и смотреть в окно. Иногда Сюзи лежит на подоконнике, повесив лапу на занавеску, и спит. Иногда она любит поиграть с бумажным мячиком или моими ногами. Больше всех она любит маму. В году у нашей кошки были котята: два мальчика и три девочки, они все были разноцветные. Когда они родились, то были слепыми и не могли более того ходить. Через месяц котята подросли, открыли глазки и стали бегать по всей квартире. Сюзанна никак не могла собрать их всех сообща. Она мяукала и звала их к себе. Но они подходили к своей маме только тогда, когда хотели кушать. Я очень люблю свою кошку
В дикой природе животные не бросают "своих",часто,если родители погибают,то другие мамы усыновляют малышей своего вида.Львы,тигры,волки,лоси,косули,слоны,даже буйволы,заботятся о потомстве всем стадом.Тем удивительнее примеры,когда дикие волки выращивают маленького щенка ,заблудившегося в лесу и потерявшего человека-хозяина.Обезьяны,воспитывающие маленьких диких кабанчиков,потерявших маму.Слоны,охраняющие буйволёнка от хищников ,до тех пор,пока он вырастет,окрепнет и сможет найти своих сородичей.История о Маугли вымышленная,но персонажи реальные.В Индии находили потерянных детей,которых несколько лет выращивали животные ,кормили и учили выживать в джунглях. Домашние питомцы не исключение,как и дикие животные в неволе.Домашние кошечки выращивают щенят собак ,заботясь о них,не хуже родных мам.Никто не сможет обидеть их деток,кошечка становится грозной тигрицей,защищая малышей.Собаки воспитывают котят ,с нежностью и любовью,как и диких оленят,охраняя и оберегая их.Козы удивительно выращивают щенят,давая им строго воспитание.За непослушание могут и боднуть,но их молоко очень нравится собакам. В жизни ,стала свидетелем удивительной истории.Молодая тигрица жила в вольере и каждый вечер,во время обхода сторожа ,она подходила к сетке и внимательно следила за сторожевыми собаками.Однажды приехал ветеринар и тигрица заволновалась ,мурча она ходила около входа в вольер.Причина волнения тигрицы появилась чуть позже,её привёл хозяин-ветеринар.Большая,пушистая пастушья собака примчалась к вольеру и когда её впустили,она облизала морду тигрицы,которая тёрлась о неё и мурлыкала,как котёнок.Оказалось,тигрица с 2-х месяцев росла в доме ветеринара и воспитала тигра эта собака , принявшая её ,как родного щенка.Тигрица выросла,но нежные чувства остались и у неё,и у приёмной мамы.Животные не на обман и предательство,они умеют быть преданными и любить бескорыстно.Своих детёнышей или приёмных, они воспитывают очень ответственно и не важно,что порой они совсем не похожи на своих родителей.
Повість про крихітку Цахеса авторства німецького казкаря Гофмана не просто дуже цікава і захоплююча, вона ставить перед людиною безліч найважливіших питань морального характеру. Незважаючи на те, що це всього лише казка, образ Цахеса та ситуація, в якій йому видалося бути, просто не може залишити читача байдужим, вона чинить на характер і душу людини сильний і безпосередній вплив. Одним з ключових і важливих питань, які задають собі багато хто з тих, хто прочитав цей твір, є питання про те, чи є такі Цахесы серед нас, звичайних людей.
Однак,
перш за все, слід трансформувати казковий образ Цахеса у щось реальне, щоб зрозуміти, яким був би його реальний еквівалент. Цілком зрозуміло, що життя – це не казка, ніхто не може отримати таких золотих волосин, які дають оточуючим відчуття твоєї чарівної краси і розуму, як це було з Цахесом. Як мені здається, зазвичай в реальному житті одні люди можуть переоцінювати інших через чиюсь прихильність або просто порожне бажання схилятися перед чужими ідеалами. Як не дивно, але це трапляється досить часто. Надзвичайно часто можна побачити, що зовсім порожні й безглузді люди, справжні посередності домагаються феноменального
успіху у суспільстві. І замість того, щоб засудити таке ганебне для всього суспільства явище, звичайні люди починають підшукувати для нього підстави.
Наприклад, вони можуть говорити “ну, раз ця людина чогось домоглася, значить, вона дійсно розумна (красива, талановита”, але при цьому, звичайно, при безпосередньому спілкуванні з такою людиною жодного розуму чи таланту чомусь не проглядається. Я думаю, що сучасні Цахеси саме такі – вони чогось домагаються, при цьому всім навколо абсолютно незрозуміло, а що ж в цій людині гарного. Однак це не заважає їм вигадувати якісь причини, шукати приводи схилятися перед тим, хто цього не вартий. Зі сторони це виглядає просто огидно, тому що фактично звичайні люди поклоняються пустушці. Правда, з часом така необгрунтована чарівність розвіюється, кудись йде, і люди розуміють, що весь час обманювалися і допускали помилки у своїх судженнях.
Але замість того, щоб визнати власні помилки, вони обрушують весь свій гнів на того, хто, на їхню думку, їх обдурив. І ми бачили це прекрасно по повісті про крихітку Цахеса.
Безумовно, це незаперечний факт – серед нас теж є Цахеси. Але це не ті, хто магічним шляхом домігся успіху, а скоріше ті, хто опинився в потрібний час в потрібному місці і добився успіху за рахунок цього. В результаті, всі розуміють, що ця людина займає чуже місце, ні на що не годиться, однак чомусь бояться що-небудь зробити в цьому зв’язку.
Як би там не було, результати такої поведінки завжди трагічні.
“Чи є Цахеси серед нас?” Повість про крихітку Цахеса авторства німецького казкаря Гофмана не просто дуже цікава і захоплююча, вона ставить перед людиною безліч найважливіших питань морального характеру. Незважаючи на те, що це всього лише казка, образ Цахеса та ситуація, в якій йому видалося бути, просто не може залишити читача байдужим, вона чинить на характер і душу людини сильний і […]...