Не «давным-давно», а совсем недавно в одной маленькой деревушке жил Алёша Потапович. Жил – не тужил. Читал RAP свой русский. Его все уважали! Но было у него и много врагов – Русская Мафия.
Однажды, гуляя по лесу, увидел он браконьеров ужасных, как воровали они зверей редких! Разозлился тогда Алёша, вырвал дерево с корнем он и поразметал браконьеров лютых, но оставил одного браконьеришку, повыпытывал у него информацию. И пошёл он на русскую, на мафию. На Ferrari, на своей быстроходной. Взял с собой он лишь автомат да пистолетушки, да и ножечки заточенные, острющие. И уехал Алёша на битвушку на ратную.
Как доехал Алёшенька до места страшного, как началась стрельбы лютая, полилась кровушка красная. Расстрелял Алексей всех недругов страшных. Увидал Алёша девицу красную, так влюбился он в неё, что женился он на ней сразу же. А была эта девица дочкою президента нашего.
Український варіант модерну був досить своєрідним і мав свої особливості. В силу того, що українські землі не мали власної державності, були роз’єднані і фактично перебували в статусі провінцій, суспільний розвиток у них був уповільненим порівняно з провідними європейськими країнами, тому і конфлікти між цивілізацією і культурою, художником і суспільством не були такими гострими.
Ці фактори і визначили приглушений, слабко виражений, нерозвинутий характер українського модерну. Ось чому характерною рисою українського імпресіонізму, наприклад, є деяка декоративність, передусім перевага елементів рисунку над кольором. Тут уже проявилися деякі основні риси, притаманні українській образотворчості, а саме: як культ лінії; схильність до чіткого графізму тощо. Окремі злети світового рівня тільки відтіняли загальну провінційність та глибоку традиційність української культури.
Український модернізм не сформувався як національна самобутня течія, а виявлявся лише у творчості окремих митців. Цей стиль, особливо в літературі, зазнав значного впливу романтизму, що пояснюється як традицією, так і ментальністю українського народу.
Своєрідність українського варіанта модернізму полягає в тому, що він із естетичного феномену перетворився на культурно-історичне явище. Став спробою подолання провінційності, другорядності, вторинності української національної культури, формою залучення до надбань світової цивілізації. Він ніби символізував перехід українського суспільства від етнографічно-побутової само-ідентифікації, тобто вирізнення себе з-поміж інших, до національного самоусвідомлення - визначення свого місця і ролі в сучасному світі.
Объяснение: