Розвиток людського суспільства значною мірою залежить від людей, які вміють нестандартно мислити, помічають яскраві фарби там, де для інших все зливається в буденну сіру пляму. Поезія Ліни Костенко "Кольорові миші" теж про нестандартність почуттів, оригінальний підхід до сприйняття дійсності. Талановита поетеса так переплела в невеличкому творі уявне, фантастичне і реальність, що мимоволі перед нами за рядками вірша постають художні образи, наче на картині.
Уявімо собі середньовічне місто. У ньому темно від диму вогнищ, на яких спалюють людей, котрі насмілилися думати чи жити по-іншому. Наук тут ще не знають ладом. Отже, і населення міста, темне, неписьменне, легко визнає відьмою чи чаклуном того, хто мислить чи чинить інакше, ніж інші. Суддя в судейській чорній мантії лише підсилює пітьму юрби. Такими художніми образами змальовує Ліна Костенко реальність.
Коли читаєш поезію, здається, що поетеса сама присутня на тому суді, на який приводить розлючений сусід підсудну Анну, якій, може, з десять років. Вона також бачить багряне кленове листя, що покладене на столі, як доказ. Може, маленька Анна на суді — це сама Ліна Костенко, якій також довелося свого часу пережити несправедливий суд. Її вірші теж незвичайні, як і кольорові миші, яких робила з жовтих листочків дівчинка Анна. Тому певний час творчість поетеси була закритою для суспільства. Знаходилися "розлючені сусіди", які ставили перепони на шляху її віршів до читача. До того ж в найкращу, найактивнішу пору її творчості.
Алегоричність образу кольорових мишей стосується тих, хто не вміє пристосовуватися до сірої буденності, прагне не тільки побачити щось незвичайне, а й показати його іншим.
"Уночі їм сняться миші кольорові", —— обурюється "сірий" сусід тим, що після спілкування з фантазеркою Анною, його діти закинули звичайні іграшки. "Вони були нормальні і здорові, а ця чаклунка збила їх з пуття", — переконаний сусід, який давно втратив здатність бачити кольорові сни. А значить, мріяти. Він би мав подякувати маленькій Анні за те, що подарувала здатність його дітям хоча б у снах розуміти, що світ складається не тільки з сірих барв. Але визнати вищість духу маленької тендітної дитини, її талант до перевтілення звичайного на неповторне — це переступити свою сутність, здолати власну черствість душі. Таким людям, як сусід, важко зрозуміти, що щось неповторне можна створити виключно заради краси, а не задля наживи. І суддя такий самий. Він зрозумів би, якби миші, нехай і кольорові, "згризли сухаря, а чи прогризли у підлозі нірку" чи завдали іншої шкоди в господарстві.
Суддя також живе у своїй буденній реальності. Якщо сусід відчуває моральну шкоду від того, що миші яскраві, то суддя намагається знайти прозаїчну підставу для покарання чогось неповторного, духовного. Він звик виносити вирок. Для нього кожен, хто на лаві підсудних, є винним. Потрібно лише знайти докази цієї вини чи їх підтасувати.
І в цьому жорстока реальність знову заступає світ яскравих кольорових мишей, створених Анною. А що ж вона сама?
"Сиділа тихо дівчинка на лаві", — продовжує змальовувати картину дійсності поетеса. У її вірші Анна не виправдовується, нічого нікому не доводить. Може, у неї така велика сила духу, що не боїться цього суду. Вона вміє створювати кольорових мишей і цього таланту її ніхто не позбавить. А може, дівчинка лише кориться долі. Їй однаково не відвести від себе підозри в чаклунстві з боку розлюченого сусіда і вирок несправедливого суду. Здається, поетеса дає право вибору кожному з нас: стати на бік існування кольорових мишей чи віднести їх до розряду фантастики і мрій.
Ось тільки... Чи не з тих пожовклих кленових листочків, що мали служити доказами у чаклунстві, з'явився раптом "кольоровий кіт, залив чорнилом вирок на папері". Невідворотним втручанням долі в образі кольорового кота закінчує свою поезію Ліна Костенко. Адже, якщо існують кольорові коти, то мають бути і кольорові миші. Поетеса дає можливість нам поміркувати, замислитися над актуальністю її твору в сьогоднішньому нашому суспільстві.
Объяснение:
Объяснение:
Поэма Николая Васильевича Гоголя «Мёртвые души» является произведением, в котором автор постарался собрать воедино все нравственные проблемы российского общества того времени. Гоголь считал, что если знать проблему в лицо, то от неё обязательно можно будет избавиться, и только тогда Россия сможет встать на путь нравственного перерождения. Одной из главных тем в этом плане у писателя являлось описание российских крестьян, их жизни, нравов, традиций, обычаев и, конечно же, пороков.
Автор ни в коем случае не пытался идеализировать русский народ, а вывел в произведении как сильные, так и слабые стороны простого крестьянина. Правда, показал он его слегка в ироничном плане. Гоголь с юмором описывает их. Так, Петрушка очень сильно любит проводить время за чтением.. Однако ему больше нравится не сам смысл книги, а само действие. Второй из чичиковской прислуги – Селифан очень любит думать о жизни, и говорить об этом. Но, к сожалению, единственными его слушателями являются лошадки, за которыми он ухаживает. При этом Селифан всегда пьян и в этом состоянии порой совершает довольно-таки неординарные поступки. Служанка Коробочки Палашка до такой степени невежественная, что не может даже отличить право от лева. Крестяне помещика Манилова постоянно пьют. Они очень ленивые, работают плохо и при каждом удобном случае стараются обмануть своего хозяина. Николай Васильевич Гоголь с большой горечью описывает эти уродливые стороны характера русского крестьянина.
Но у этого же русского народа есть и множество положительных качеств, которые собственно и формируют характер простого русского человека. Так, каретник Михеев очень искусный мастер. Его брички на рессорах – это настоящее произведение искусства. Вечно пьяный сапожник Максим Телятников делает чудесные сапоги. Кирпичник Милушкин может сложить изумительную печь в абсолютно любом месте. Степан Пробка – настоящий богатырь. Да и вообще, на протяжении всего произведения автор представляет своему читателю русского человека, как необычайно трудолюбивого, деловитого, умеющего не просто работать, а творить. Ведь не зря Собакевич, торгуясь с Чичиковым, хвалит своих крестьян и требует за них более высокую оплату. А так же, Гоголь в своём произведении показал, насколько свойственно представителю русского народа чувство свободы.
Источник: Сочинение Крестьянская Русь в поэме Мертвые души Гоголя
У человека есть дух и душа.Когда дух крепок,а душа большая,переполненная любви,у человека появляется ещё одна ценность-жизнь и счастье других людей.Наверное так устроено Богом,что люди бывают злы,разум их порой затмевается (или они попадают в зависимость от злобы других людей по ряду каких-либо причин),и тогда они начинают притеснять себе подобных.Это проверка на человека быть жертвенным.Великий христианский Бог Иисус Христос сказал:"Нет более той любви,если кто душу положит за други своя". Это и есть мужество-отдать своё самое ценное,за более ценное чужое.Мужество-это стать человеком с большой буквы,написать своё имя в книге вечной жизни.