История создания произведения связана с любовью поэта к молоденькой девушке Елене Денисьевой. Познакомились они в 1849 году. Елена на 23 года была младше Тютчева, но возраст не стал помехой для развития сильных чувств. Елена узнала, что ждет ребенка. Скрывать отношения уже не получалось. Пара терпела осуждения общества, но любовь между Тютчевым и Денисьевой не угасла на протяжение 14 лет – до смерти Елены.Элеонора Тютчева тяжело переживала измену мужа. Эмоции захлестывали женщину, во время такого душевного надрыва она уничтожила письма, некогда написанные мужем. В них были и любовные стихотворения, которые навсегда развеялись с пеплом. Картину уничтожения писем как-то увидел Тютчев. Она навсегда осталась в его памяти. В 1858 году было написано анализированное стихотворение. Та, кому посвящено произведение, оказалась женщиной, обладавшей редким умением прощать. После смерти Денисьевой Тютчев вернулся в семью, Элеонора приняла любимого мужчину.Поэт раскрывает тему несчастливой любви. Сцена, описанная в анализируемом произведении, не нова для русской литературы, особенность ее в том, что она выхвачена из жизни. Внимание автора обращено не столько на события, сколько на эмоции и чувства В центре стихотворения два образа – женщина, которая сжигает письма и ее возлюбленный, наблюдающий эту печальную картину. Возлюбленный является лирическим героем.Вначале произведения рассказывается о женщине, которая перебирала письма. Героиня смотрела на них необычно, понимая, что возможности возвратить былое нет. Мы пока не знаем, кем были написаны строки, занавес этой тайны автор приоткрывает в четвертом катрене. В ней читатель узнает, что женщина держала в руках любовные послания. Переписка, видимо, велась достаточно долгое время, о чем свидетельствуют строки: «О сколько жизни было тут, невозвратимо пережитой».Наконец, в последнем четверостишии появляется образ возлюбленного. Эти строки написаны от первого лица, так автор показывает, кто наблюдал за горьким расставанием с любовью. Мужчина признается, что не осмеливался подойти к близкому человеку, попытаться успокоить, хоть и «пасть готов был на колени». В тот момент он чувствовал лишь страшную грусть.
Объяснение: Много получилось)
Роман Д.Свіфта "Мандри Гулівера" це твір-пародія на англійську монархію. Тому він містить у собі різні засоби комічного.
Іронія – це насмішка, яка має зовні благопристойну форму.
Гумор – відображення смішного в доброзичливому, жартівливому тоні.
"...п'ять чи шість кандидатів просять у імператора дозволу розважити його та двір танцями на канаті, і той, хто найвище підстрибне і не впаде, одержує посаду".
"Імператор бере в руки палицю й тримає її горизонтально, а претенденти, ідучи один за одним, то стрибають через неї, то пролазять попід нею, туди й назад, залежно від того, підіймає чи опускає палицю імператор. ... Хто виконує всі ці штуки найдовше і з найбільшою спритністю, той дістає в нагороду синю нитку; другий приз - червона нитка; третій - зелена. їх носять замість пояса, двічі оперезавшись круг стану, і рідко трапляється вельможа, не прикрашений хоча б одним таким поясом".
"імператор ... вигадав собі дуже оригінальну розвагу. Він попросив мене стати ... і якнайширше розставити ноги... Потім він наказав своєму головнокомандувачеві вишикувати військо зімкнутими лавами і провести його церемоніальним маршем піді мною: піхоту по двадцять чотири чоловіки в ряд, а кінноту - по шістнадцять,- виставивши списи, з барабанним боєм і розгорнутими прапорами. В параді взяли участь три тисячі піхотинців та тисяча вершників. Його величність наказав, під страхом смертної кари, щоб кожен солдат під час параду поводився якнайчемніше щодо моєї особи. Це не перешкодило, проте, кільком молодим офіцерам, проходячи піді мною, глянути вгору. І, по правді признаюся, штани мої були тоді в такому жалюгідному стані, що ті офіцери мали підстави досхочу посміятись і подивуватися де з чого".
"... може здатися,... нібито в нас усе гаразд, насправді над нами тяжать два лиха - гострі партійні чвари всередині країни і можливий напад надзвичайно могутнього зовнішнього ворога. ... сімдесят місяців тому в нашій імперії утворилися дві ворожі партії - відомі під назвою Тремексенів і Слемексенів, від високих і низьких підборів на черевиках, чим вони відрізняються одні від одних".