В один прекрасный день, после 7-ми лет расставания, когда я уже и позабыл о принце, я сам-один полетел в Австралию. Там я сел в пустыне Виктории. И как бы не странно, меня опять постигла беда. Снова что-то с двигателем. Я уже немного научился чинить такое, но проблема заключалась в чём-то другом.
Дня три я чинил и на третий день пвстретил прекрасного мальчишку, который был очень похож на маленького принца, но отличался цветом волос. Волосы у него были тёмно-русые. Тогда я ещё удивился "Вау, это он, да?". Он подошёл ко мне и сказал:
-Ты забыл нарисовать поводок для моей овечки.
Я чуть-ли не потерял сознание. Сел на песок и начал плакать. Это было очень неожиданно, ведь по началу я думал, что у меня из-за жары что-то типа миража и на самом деле–я здесь один.
-Это правда Ты? – спросил я.
-Ох да, это я. Так Ты нарисуешь мне поводок?
-Да, только пообещай, что потом расскажешь, что с твоими волосами.
-Ну на астероиде 326 случился пожар, я пытался потушить. Как видишь, со мной всё хорошо.
-Ох, я рад.–сказал я, вытерая слезы, достал клок бумаги, который валялся у меня в кармане брюк, взял карандаш и нарисовал.
Зевая так, как был уже вечер маленький принц спросил:
–А что с тобой случилось, почему Ты здесь?
–У меня опять проблемы в технике. Ты, как я понял, искал меня, верно?
-Да, мой барашек уже подрос, я не могу его держать, чтобы он не трогал мой цветок, но теперь всё будет хорошо.
Улыбнулся я и подумал:
"Как бы было приятно, если бы он остался и жил со мной."
–Могу ли я тебе чем-то , я ведь уже научился , я повидал ещё людей?
–Нет, я уже закончил. И мне уже время, вода кончается а колодца рядом нет. Хочешь со мной?
–Нет, мне нужно идти, моя рожа меня ждёт, прости.
–Хорошо, но может Ты останешься и поешь?
–Нет, я не голоден, у меня тоже нет времени. Он подбежал обнять меня.
тебе, досвидание.– кричал он убегая.
В тот вечер я улетел уже больше 20-ти лет, а я до сих пор вспоминаю его. Почему он не мог забрать с собой рожу и барашка? Может он не хотел быть со мной? Но он ведь сказал "досвилание". Значит ли это, что мы ещё увидимся? Я не знаю ответы на все эти вопросы, которые задаю сам себе не 1-й год, но очень надеюсь, что мы ещё встретимся.
Объяснение:
Чарлі – маленький хлопчик із бідної родини, який у житті має найголовніше – мрію: побувати на шоколадній фабриці. Але для цього необхідно виграти золотий квиток. Завдяки натхненній вірі та бажанню, малий Чарлі потрапляє на фабрику, а згодом і одержує головний приз.
Любов до шоколаду Чарлі має з дитинства: «Чарлі бачив у вітринах крамничок цілі стоси величезних шоколадних плиток. Він зупинявся й дивився на них, притискаючись носом до скла». На жаль, «Чарлі Бакет міг відчути смак шоколаду єдиний раз на рік, на свій день народження. Уся родина заощаджувала для цього гроші...».
Хлопчик втілює такі риси, як: доброта, милосердя та щирість. Саме завдяки цьому молодший із Бакетів здобув прихильність містера Вонки та став його наступником. Чарлі виступає антиподом інших героїв повісті, адже він тихий і ввічливий хлопчик, у якого відсутні будь-які вади.
Головна чеснота Чарлі — його добре серце. Бідність родини не позначилася на його характері. Щовечора хлопчик приходив до стареньких — дідуня Джо та бабусі Джозефіни, дідуся Джорджа й бабуні Джорджини, ділився з ними своїми мріями, слухав розповіді про минуле життя. Це були найщасливіші моменти для хлопчика та його рідних. Випробування бідністю і голодом Чарлі та його родина з гідністю витримали.
Опинившись серед солодкого світу, Чарлі та його дідусь Джо не втрачають сердечності й порядності. Хлопчик, захоплений красою цукеркових див, не випускає руки дідуся, хвилюється за тих дітей, які потрапили в небезпеку Віллі Вонка виділив Чарлі серед дітей. Господар виробництва уважно стежив за маленькими гостями, адже головною метою організованої ним екскурсії на фабрику було знайти серед дітей найбільш чемного, розумного й доброго. Таким виявився головний герой повісті — Чарлі Бакет. У фіналі твору він як справжній казковий герой отримав у винагороду царство шоколаду — фабрику Віллі Вонки.
Завдяки образу Чарлі, читач може усвідомити, що на першому місці у житті людини мають бути гарні стосунки в родині, турбота та підтримка.
Вот этот вариант правильный