темою вірша може стати будь-яка подія у житті поета. Тематична прив’язаність до якоїсь події була обов’язковою — інакше вважалось би, що поет просто написав неправду. Це було неможливим для китайського автора, тому він завжди вказував, яка подія викликала у нього ті чи інші думки та почуття. Про важливість теми свідчить і правило виносити тему в назву вірша (наприклад, назва твору Ду Фу: «Вірш в п’ятсот слів про те, що було в мене на душі, коли я йшов зі столиці в Фенсянь»).
Основними темами танської поезії були теми поета та природи, втечі від світу, дружби, кохання, туги за давниною, тлінності людського життя, вигнання, життя на чужині, вина. Ці теми поети розвивали та поглиблювали, опираючись на ідеї та світогляд трьох великих релігій Китаю: конфуціанства, даосизму та буддизму. Протягом всієї історії китайської поезії проходила зміна поетичних течій, які тяжіли або до конфуціанського раціоналістичного бачення світу, або до містичного натхненного злету фантазії даосизму та буддизму.
События, о которых рассказыется в «Песне про купца Калашникова», происходят во времена царствования Ивана Грозного. Царь окружил себя стражей и жестокими опричниками, у которых были неограниченные права. Однажды вечером Алена Дмитревна, жена купца Калашникова, возвращалась домой с вечерни. Вдруг захрустел снег, она оглянулась и увидела бегущего человека. Алена Дмитревна испугалась, а молодой опричник Кирибеевич схватил красавицу и начал обнимать, целовать ее на виду у всех. Жена купца вырвалась из рук обидчика «и домой бежать стремглав бросилась». Прибежав, она рассказала про свой позор. Купец решает биться на кулачном бою с молодым и сильным опричником за свою честь и честь своей жены. Настал праздничный день, и вышла алая заря на небо голубое. На бой приехал царь со своими боярами и опричниками. Вышел удалой Кирибеевич, а храбрые бойцы стоят и боятся его. Никто не смел побороть царского любимца. И выходит на бой купец Степан Парамонович. Начал опричник посмеиваться над Калашниковым. Но когда купец сказал, что он вышел «на страшный бой, на последний бой», Кирибеевич побледнел, видимо, испугался соперника. Бойцы поклонились царю, и началась битва. Опричник ударил купца в грудь, на которой висел медный крест, а из-под него кровь закапала. Собрался Калашников, со всего размаха ударил в висок своего ненавистника и убил его. Так погиб молодой опричник Кирибеевич, посягнувший на честь женщины. Купец Калашников за убийство царского опричника был казнен позорной смертью, как преступник.
События, о которых рассказыется в «Песне про купца Калашникова», происходят во времена царствования Ивана Грозного. Царь окружил себя стражей и жестокими опричниками, у которых были неограниченные права. Однажды вечером Алена Дмитревна, жена купца Калашникова, возвращалась домой с вечерни. Вдруг захрустел снег, она оглянулась и увидела бегущего человека. Алена Дмитревна испугалась, а молодой опричник Кирибеевич схватил красавицу и начал обнимать, целовать ее на виду у всех. Жена купца вырвалась из рук обидчика «и домой бежать стремглав бросилась». Прибежав, она рассказала про свой позор. Купец решает биться на кулачном бою с молодым и сильным опричником за свою честь и честь своей жены. Настал праздничный день, и вышла алая заря на небо голубое. На бой приехал царь со своими боярами и опричниками. Вышел удалой Кирибеевич, а храбрые бойцы стоят и боятся его. Никто не смел побороть царского любимца. И выходит на бой купец Степан Парамонович. Начал опричник посмеиваться над Калашниковым. Но когда купец сказал, что он вышел «на страшный бой, на последний бой», Кирибеевич побледнел, видимо, испугался соперника. Бойцы поклонились царю, и началась битва. Опричник ударил купца в грудь, на которой висел медный крест, а из-под него кровь закапала. Собрался Калашников, со всего размаха ударил в висок своего ненавистника и убил его. Так погиб молодой опричник Кирибеевич, посягнувший на честь женщины. Купец Калашников за убийство царского опричника был казнен позорной смертью, как преступник. Мне очень понравился поступок купца, потому что он не побоялся царя и его слуг, вступил с ними в неравный бой, чтобы отстоять свою честь. Похоронен купец за городом, как преступник, но кто бы ни шел мимо, поклонится'могиле и вспомнит его подви
Відповідь:
Пояснення:
темою вірша може стати будь-яка подія у житті поета. Тематична прив’язаність до якоїсь події була обов’язковою — інакше вважалось би, що поет просто написав неправду. Це було неможливим для китайського автора, тому він завжди вказував, яка подія викликала у нього ті чи інші думки та почуття. Про важливість теми свідчить і правило виносити тему в назву вірша (наприклад, назва твору Ду Фу: «Вірш в п’ятсот слів про те, що було в мене на душі, коли я йшов зі столиці в Фенсянь»).
Основними темами танської поезії були теми поета та природи, втечі від світу, дружби, кохання, туги за давниною, тлінності людського життя, вигнання, життя на чужині, вина. Ці теми поети розвивали та поглиблювали, опираючись на ідеї та світогляд трьох великих релігій Китаю: конфуціанства, даосизму та буддизму. Протягом всієї історії китайської поезії проходила зміна поетичних течій, які тяжіли або до конфуціанського раціоналістичного бачення світу, або до містичного натхненного злету фантазії даосизму та буддизму.