Анатолий Георгиевич Алексин — русский советский и израильский писатель, сценарист и драматург, автор книг для детей и юношества. С 1993 года жил в Израиле, последние годы жизни в Люксембурге.В школьные годы Анатолий занимался в литературном кружке.Еще не достигнув совершеннолетия, он стал литературным сотрудником, а затем ответственным секретарем в ежедневной многотиражной газете "Крепость обороны" на строительстве гигантского алюминиевого завода.Он писал повести, рассказы и пьесы, адресованные юношеству и тем, кто его воспитывает, — взрослым читателям.Вел популярную телепередачу "Лица друзей
Буба — головна героїня повісті. Дівчині 16 років, вона не була ні дуже вродливою, ані дуже негарною, ані дуже високою, ні дуже низькою. Вона нічим не вирізнялася серед своїх ровесників, такі ж самі джинси і мартенси. А ось батьки Буби були відомими. Мама Буби — відома авторка жіночих романів, а тато — ведучий сльозливих телевізійних ток-шоу. У сім’ї Буба почувала себе нещасною, тому що її батьки були заклопотані, і не мали жодного уявлення про доньчине життя. « Як твої справи, Бубо? Усе гаразд? Буба подумала, чи батькові спало коли-небудь на думку, що кожну розмову він починає однаково. Нібищойно повернувся з далекої подорожі. Запитання, чи все в неї гаразд, було загальним, і аж ніяк не заохочувало Бубу до звірянь». «Уроки зробила? — так реагував на її появу батько, коли похмурий і погано поголений, долав шлях зіспальні до туалету. Він ніколи не чекав, доки донька щось скаже, тож вона й не відповідала». «Не вперше мати в присутності доньки розмовляла сама із собою, своїм тілом, колготами й пурпуровим светриком. Але вони настільки рідко зустрічалися вдома, що дівчина була вдячна їй навіть за постать у дзеркалі, яка час від часу зупиняла погляд на доньці, очікуючи схвалення в таких важливих справах, як колір шарфика, котрий мати саме приміряла»). І батьки Буби були нещасливі. Вони уникали розмов, брехали, дратувалися, у них не було часу для себе. Вони краще почуваються за межами родини, на роботі. Але Буба не лише переживає через відносини з батьками. Також вона переживає через нещасне кохання до Адася, з яким вона дружила з дитинства, а він її покинув заради її найкращої подруги Йольки. «Нарешті те, що Адась, той самий, з яким Буба знайома з дитсадочка і якого любить, почав зустрічатися з Йолькою. І що він навіть не подумав піти з Бубою на «Міс Сайгон», хоча в неї були два квитки». «Нещастям називала Буба й справу із криптонімом «Адась». Бо хлопець, здавалося, абсолютно її не помічав. Якщо й запитував у неї, то про Йольку. Якщо балакав, то про Йольку. А коли дівчина бачила його на перервах веселого й у чудовому настрої, то поруч завжди була Йолька». Йолька не була спражньою подругою Буби. Вона сміялася над Бубою, використовувала її в своїх цілях, підставляла на уроках, ображала через її уподобання до солодкого.
Могу предположить,что няня была Татьяне ближе всех, так как она сама по себе была замкнутой девушкой. А начинается разговор с для того чтобы читатель не смог понять о чём Таня хочет поговорить или сказать няне
Лучшие нравственные качества Татьяны воспитаны не француженкой-
гувернанткой, а крепостной няней. Недаром охваченная любовью к Онегину,
Татьяна открывает душу своей няне, как самому близкому человеку на свете:
«Не спится, няня: здесь так душно!
Открой окно да сядь ко мне»
– Что, Таня, что с тобою? – «Мне скучно, Поговорим о
старине» .
– О чём же, Таня? Я, бывало,
Хранила в памяти не мало
Старинных былей, небылиц
Про злых духов и про девиц;
А нынче всё мне тёмно, Таня:
Что знала, то забыла. Да,
Пришла худая череда!
Зашибло.. . – «Расскажи мне, няня,
Про ваши старые года:
Была ты влюблена тогда? »
Дополню первый ответ. Пушкин не раз говорил о том, что Арина Родионовна стала прототипом няни главной героини Татьяны в поэме «Евгений Онегин».
, лучший!