Одного разу, мені довелося зустрітися з представителем інопланетної раси. У нас виник діалог:
І-" Привіт! Ти, напевно, житель цієї прекрасної плпнети?"
Я-"Так! А Хто ти? І що ти забув на Землі?"
І-" Мене відправили для пізнання вашого життя. Нам, представителям моєї раси, завжди було цікаво, який у вас б життя? Чи присутня у вас атмосфера? Чим дихаєте? Які технології ви маєте?"
Я-" Так, в нас є атмосфера,яка виконує фіункцію захисту, дихаємо ми звичайним кислородом. Технологій в нас дуже багато! Перша країна, яка сама продуктивна по технологіям, це Японія"
І-"Хмм. Мені подобається що у вас така яскрава та різнокольорова планета"
Я-" А як ваша планета називається?"
І-"К-931. Вона знаходиться від Землі на відстані 1000 світових років"
Я-"Скільки?! 1000?"
І-" Саме так. В нас більш розвинуті технології, ми можемо пересуватиля на дуже великі відстані"
Я-" Це дуже здорово!"
І-"Бувай! Я не можу доситьбагато знаходитися з людьми"
Я-" Бувай!"
Объяснение:
Её купили, когда ей было всего три дня от создания. Её, простую зелёную тетрадь в линейку. Это был самый счастливый день в её жизни, ведь обрести хозяина — это такая честь и такая радость!
Однако тетрадь не знала, что попала в руки к школьнику, который определенно не любил учиться. В первый же день он жестоко вырвал ей два листа, заляпал обложку жиром от бутерброда, а после протёр в ней дырку ластиком.
Тетрадке было очень плохо и грустно из-за этого. Она мечтала, чтобы все это закончилось, и вот, мама этого школьника заметила, как плохо он обращается с купленной ею вещью. Она объяснила ему, что вещи надо беречь и сказала, что в следующий раз он будет сам набирать деньги на тетради, если он продолжит так поступать. С того момента школьник стал обращаться с ней бережно и даже заклеил порванную обложку милой наклейкой. Тетрадка начала жить счастливой жизнью.