Печорін виріс у багатій аристократичній сім'ї. Він з дитинства нічого не потребував. Але в матеріального достатку є і зворотний бік - втрачається сенс життя. Зникає бажання чогось прагнути, рости духовно. Це сталося і з героєм роману. Печорин не знаходить застосування своїх здібностей. Йому швидко набридло столичне життя з порожніми розвагами. Любов світських красунь хоч і тішила самолюбство, але не зачіпала серцевих струн. Жага знань також не принесла задоволення: всі науки швидко набридли. Ще у юному віці Печорін зрозумів, що ні щастя, ні слава від наук не залежать.
