Айвенго – благородний молодий лицар, син Седрика Сакса, саксонського дворянина. Учасник ІІІ хрестового походу, друг і сподвижник короля Річарда Левове Серце, у свиті якого прибув в Палестину.
До цього був вигнаний батьком з будинку і позбавлений спадку – за те, що посмів закохатися у вихованку Седрика леді Ровену, яку той готував в дружини Ательстану, останньому представникові саксонської королівської династії : з цим браком Седрик пов’язував надії на відродження королівства саксів, що перестало існувати після завоювання Англії
норманнами, що звели на трон свого короля. На початок дії роману А., подібно до короля Річарда І, потайки повертається в Англію – без грошей, коня, зброї і обладунків.
Невпізнанний, він приходить в отчий будинок в одязі пілігрима. В цей час Седрик приймає гостей, що несподівано завітали, – настоятеля абатства і впливового лицаря-храмовника Бріана де Буагильбера, супротивника А. : той переміг його на турнірі ще у Святій Землі. З розмови з леді Ровеной А. здогадується, що як і раніше їй небайдужий.
Покидаючи рідний дах, він допомагає купцеві і лихвареві Ісааку з Йорка врятуватися від смертельної небезпеки. У вдячність
Представителем злых начал является Святополк, который решил захватить власть умершего отца. Ради своих корыстных целей Святополк готов на все, даже на убийство собственных братьев. Когда слуги Святополка убивают Бориса, Святополк боится, что другие братья отнимут у него власть. Именно к власти больше всего стремится Святополк. Он принимает решение совершить еще одно злодеяние, убив с слуг Глеба.
Святополк в «Сказании о Борисе и Глебе» несколько раз сравнивается с Каином, который являлся предателем. Помимо этого, с образом Святополка связаны образы сатаны и дьявола. Эти сущности, которых с давних времен принято называть представителями зла, подстрекают Святополка на различные злодеяния.
Святополку противопоставлены его братья Борис и Глеб. Это люди, которые привыкли всех жалеть и всем Они не совершать плохие поступки. Борис и Глеб не хотят идти против собственного брата, поэтому выбирают смерть от рук его слуг.
Еще одним представителем добра можно назвать Ярослава. Несмотря на то что он вступает со Святополком в битву, в которой погибает множество людей, он приносит для общества пользу. Хотя битва войск Святополка и Ярослава названа в произведении сечей зла, после поражения и гибели Святополка на русской земле прекращаются братоубийства и междоусобицы. Ярослав оплакивает смерть своего отца – князя Владимира, а также ценит своих погибших братьев. Он занимается захоронением тела Глеба, которое отвозят к телу Бориса.
Объяснение: