ответ:
1. на камяному остров
2. швайка каже, що на земл воронвки напали татари
3. хлопц лишаються на остров сам з барвнком
4. на острв припливають два човна з трьома людьми, один з них - тишкевич
5. хлопц беруть тишкевича у полон
6. козаки повернулися, тишкевич втк
7. швайка наказав всм тепер забиратися на змний острв погнався за тишкевичем
8. тишкевичу сотку людей, щоб той розбив козакв на камяному полуостров
9. санько гадать, хлопцв не помчають.
10. швайко хлопц дуть степом, зустрчають пастуха рашита
11. швайко хлопц в гостях у вирвизуба
12. пригоди демка-плохо сили
13. дд кудьма виршив, що грицик залишиться з швайкою джурою, а санько буде з ним.
14. суд у плавнях: грек подарку демков життя
15. козацьк розмови на берез рчки.
объяснение:
ответ:
м. булгаков в романі “майстер і маргарита” утверджує цінності творчості і кохання та їхньої рятівної сили в долях майстра і маргарити.
образові майстра віддана найдорожча булгакову ідея безсмертя справжнього мистецтва. персонаж майстра містить чимало автобіографічних елементів, у цьому образі відбилися риси гетевського фауста, письменника м. гоголя. головним є те, що булгаківський майстер змальований як узагальнений образ митця. ідея істинності мистецтва майстра розкривається через систему протиставлень цього героя офіційному
літературному світу. і тема роману, за який узявся майстер, і напрямок її розробки, діаметрально протилежний виховному курсу, що його провадила тоталітарна влада, і його дивовижна, незнайома ідеологічним догмам і приписам духовна свобода – все це суперечить офіційному еталону радянського письменника. майстер відверто виражає почуття відрази до примітивної та бездарної літературної продукції, що її співці радвлади. а після подання рукопису роману на суд арбітрів радянського красного письменства він стає відкритим об’єктом для нищівної критики колег по літературному цеху. вирізняє майстра
з-поміж юрби берліозів та рюхіних і його письменницький “непрофесіоналізм”. адже за фахом і родом занять він був істориком, внутрішня потреба написати роман виникла у нього так само спонтанно, як зародилася любов між ним і маргаритою). найпершим доказом істинності мистецтва майстра є те, що написаний ним роман достеменно відтворював єршалаїмські події. незаперечна достовірність цього “п’ятого євангелія”, написаного майстром через багато століть після розправи над христом і на тлі розквіту войовничого атеїзму у срср„ підкреслюється розповіддю свідка цих подій воланда та сновидінням івана, котре подається як органічне продовження цієї розповіді.
тема істинності роману про єршалаїмську трагедію створює простір для численних паралелей між майстром і ієшуа. так само, як ієшуа, майстер є носієм вічної істини, так само він через служіння цій істині вступає в конфлікт із владою і проходить свій хресний шлях. однак, на відміну від ієшуа, майстрові бракує духовних сил витримати важкі випробування і в цьому є трагізм його долі. морально зламавшись під натиском зовнішнього світу, він кидає рукопис у вогонь – тобто зрікається і свого мистецького дару, і своєї мистецької місії. тим часом відмова від мистецтва означає для героя відмову від життя: він знаходить притулок у психіатричній лікарні та заспокоюється вірою у власне божевілля. таким чином він відмовляється від боротьби, від любові, від самого себе. ось чому після смерті майстра його душа, що зазнала трагічного зриву, потрапляє не до “царства світла”, а до царства “спокою”: “він,- говорить вісник божественної волі левій,- не заслужив світла, він заслужив спокій”. довгожданий, омріяний героєм спокій був водночас і знаком нагороди за його прижиттєві муки, і знаком прощення його людської слабкості.
у романі стверджується думка про фатальну приреченість носіїв вічних цінностей (істинної любові, істинного мистецтва, істинної моральності) у тоталітарному суспільстві, а звідси й тема трагічності долі справжнього митця.
объяснение: