Джеймс Олдрідж, відомий англійський письменник, через усе життя проніс повагу до простих людей, любов до природи, захоплення мисливством і риболовлею. І сьогодні його оповіданнями захоплюються дорослі й діти. Тема дитинства бачиться письменникові через єдність людини й природи, через красу відвертих людських взаємин. В австралійському циклі своїх оповідань Джеймс Олдрідж із великою майстерністю передає дитячу психологію, розкриваючи духовний світ підлітка Едгара. У невеличких творах Олдрідж намагався показати майже неймовірні можливості людини, її красу й силу. Про своє оповідання "Останній дюйм" письменник сказав, що це оповідання — насправді метафора, а його суть полягає в тому, щоб вчасно зупинитися, не перейти межі. У сьогоднішньому світі накопичено стільки зброї, що людство стоїть на останньому дюймі перед світовою катастрофою, і кожен має усвідомити свою велику відповідальність за долю цивілізації. Останній дюйм не можна перейти, бо тоді на Землі більше не буде людей. І тут не можна не погодитися з письменником. Оповідання "Останній дюйм" захоплює своїм внутрішнім драматизмом. Герой твору, пілот, опускається на дно Червоного моря, де з ризиком для життя проводить кінозйомку морських хижаків для телебачення. Олдрідж розкриває болісні й складні переживання Бена, коли той, поранений акулою, збирає останні сили, щоб будь-якою ціною врятувати сина, а головне — зламати глуху стіну відчуження, яка відділяє його від власної дитини. Хлопчикові Деві десять років. Він добре розуміє, що мати ним не цікавиться. Батько здається сторонньою людиною — небагатослівною й різкою. Деві гостро відчуває свою самотність. Хлопчик непокоїться, що з ним станеться, якщо батько так ніколи й не повернеться з морської глибини. Він питає батька, чи відомо комусь про їхнє місцезнаходження. Бен, як завжди грубувато, відповідає, що боятися не треба й з ними нічого не станеться
А.П. Чехов страстно хотел исключить из современной ему действительности насилие, фальшь. Он мечтал о том, чтобы между людьми установились простые, чистые, добрые и гармоничные отношения. Своеобразной проверкой жизненных связей между людьми у Чехова не однажды служила любовь. Полюбив, чеховский герой перестает быть человеком без лица, одним из толпы. Это человек очнувшийся, вступивший в духовную реальность: «Влюбленность указывает человеку, каким он должен быть» - писал Чехов. Но герой может устрашиться этого чувства, испугаться внезапного превращения знакомого и уютного мира в мир сложный и непознаваемый. И тогда он отречется от любви и от самого себя. Само течение жизни в чеховском мире противостоит любви: это жизнь не предполагает чувства, противится ему.
В рассказе Фазиля Искандера «Тринадцатый подвиг Геракла» рассказ ведется от имени мальчика, который учится в пятом классе мужской школы в Грузии. Действие рассказа происходит во время войны. Мы узнаем об этом от самого рассказчика, который дразнит своего соседа по парте по имени Адольф. Главный герой рассказа — шустрый, озорной и лукавый мальчик. Он, как и многие мальчишки, любит играть в футбол, иногда не может справиться с задачей, смеется вместе со всеми над одноклассниками, которых ставит в смешное положение Харлампий Диогенович - учитель. К товарищам по классу герой относится по дружески, с иронией. Рассказчик наблюдателен и точно описывает главные черты своих друзей. Он подмечает постоянное благополучие Сахарова, который, даже смеясь, старается оставаться отличником, подмечает скромность и незаметность Алика Комарова и угрюмость Шурика Авдеенко. Но в классе у Харлампия Диогеновича нет любимчиков. Смешным может оказаться каждый. И вот наступает момент, когда класс смеется над главным героем. Главный герой не справился с задачей по математике. Вместо того чтобы попросить у товарищей, он до уроков играл в футбол, убедив себя в том, что ответ в учебнике неверный. Затем он пытался увильнуть от ответственности за свои поступки, хитростью и обманом убедив врачей делать уколы именно во время урока математики. Когда же он оказывается у доски и не находит в себе сил честно признаться, что не решил задачу, то Харлампий Диогенович понимает, почему врачи пришли именно на урок математики. Учитель наказывает смехом не ученика, а его трусость. Он говорит, что рассказчик совершил «тринадцатый подвиг Геракла» , то есть подвиг, которого на самом деле не было, который вовсе не является подвигом. Да, он изменил ситуацию, но изменил не из благородных побуждений, а из трусости. Я тоже читала этот рассказ,щас вот только дописала характеристику каждого героя на 5 страниц,написала
Тема дитинства бачиться письменникові через єдність людини й природи, через красу відвертих людських взаємин. В австралійському циклі своїх оповідань Джеймс Олдрідж із великою майстерністю передає дитячу психологію, розкриваючи духовний світ підлітка Едгара. У невеличких творах Олдрідж намагався показати майже неймовірні можливості людини, її красу й силу. Про своє оповідання "Останній дюйм" письменник сказав, що це оповідання — насправді метафора, а його суть полягає в тому, щоб вчасно зупинитися, не перейти межі. У сьогоднішньому світі накопичено стільки зброї, що людство стоїть на останньому дюймі перед світовою катастрофою, і кожен має усвідомити свою велику відповідальність за долю цивілізації. Останній дюйм не можна перейти, бо тоді на Землі більше не буде людей. І тут не можна не погодитися з письменником.
Оповідання "Останній дюйм" захоплює своїм внутрішнім драматизмом. Герой твору, пілот, опускається на дно Червоного моря, де з ризиком для життя проводить кінозйомку морських хижаків для телебачення. Олдрідж розкриває болісні й складні переживання Бена, коли той, поранений акулою, збирає останні сили, щоб будь-якою ціною врятувати сина, а головне — зламати глуху стіну відчуження, яка відділяє його від власної дитини.
Хлопчикові Деві десять років. Він добре розуміє, що мати ним не цікавиться. Батько здається сторонньою людиною — небагатослівною й різкою. Деві гостро відчуває свою самотність. Хлопчик непокоїться, що з ним станеться, якщо батько так ніколи й не повернеться з морської глибини. Він питає батька, чи відомо комусь про їхнє місцезнаходження. Бен, як завжди грубувато, відповідає, що боятися не треба й з ними нічого не станеться