Відповідь:
Степан Руданський
Пояснення:
Степан Руданський
ГУМЕННИЙ
Їздив дідич за границю,
Назад повертає —
От гуменний на границі
Пана і вітає.
Поклонився, привітався.
«А що там, Іване?»
А гуменний йому каже:
«Та все гаразд, пане.
Одно тілько…» — «А що тілько?»
Дідич обізвався.
«Та то, пане, що ваш ножик
Складаний зламався».
«Ну! Зламався, так зламався,
Що там споминати.
Певне, хлопці мали гратись
Та й мали зламати?»
«Таки правда, ясний пане!
Хлопці ізламали,
Лиш не грались, а сивого
Коня білували».
«А з чого ж то сивий згинув?»
«Пані хорували,
За лікарством як погнали,
То і підірвали».
«То і пані хорувала?
Ах, боже мій, боже!
Що ж? Здорова моя пані?
Говори, небоже».
ться, пане, богу!
День лиш хорували,
А на другий од пожару
Богу й душу дали!»
«Од пожару?.. Що такеє?..»
«Просте, пане, діло:
Як зайнявся тік у пана,
То все погоріло!»
«Пані вмерла, все згоріло…
Будь здоров, Іване!..»
«А ще ж панна ваша вдома,
Поверніться, пане!»
«Що ж там, голубе Іване?
Як там бідна дочка?»
«А нічого, уповила
Хлопця, як линочка!»
Спом’янув тут бідний дідич
Чорта і чортицю,
Плюнув з лиха, сів на бричку:
«Рушай за границю!»
Мій улюблений літературний персонаж – це Полліанна, головна героїня одноіменного роману американської письменниці Елеонор Портер.
Полліанна дуже мені подобається, бо вона добра, щира і весела дівчинка. Вона завжди оптимістична - вміє цінувати те, що має і радіти життю. А життя її було дуже нелегким: в одиннадцять років дівчинка вже кругла сирота. Вона рано втратила мати, а згодом і батька.
Полліанна приїздить до тітки Поллі, бо та є її єдиною ріднею. Тітка приймає дівчинку тільки через обов'язок. Тітка не радіє Полліанні і прохолодно ставиться до дитини. Але Полліанні вдається потроху змінити і тітку Поллі - настільки світла та добра ця дівчинка. Усмішка ніколи не покидає її обличчя.
Полліанна навчила мене бути оптимісткою, цінувати все, що я маю і завжди знаходити привід для радості.
Объяснение:
эпитет