Великий син українського народу, геніальний поет і самобутній художник, мислитель і революціонер-демократ Тарас Григорович Шевченко займає найпочесніше місце в світовій літературі і образотворчому мистецтві XIX століття. Серед великих діячів, чиї серця, талант, помисли спрямовані на служіння народові, чия душа сповнена високої любові де Вітчизни, Шевченко по праву займає одну з найвищих ступенів, він справедливо вважається одним з найбільших патріотів усіх часів і народів. Мало хто в історії світової культури з таким вогнем душі захищав свободу і незалежність батьківщини, честь і гідність народу. Великий Кобзар відіграв величезну роль у розвиткові національної і соціальної самосвідомості українського народу. Боротьба проти будь-якого гніту, в тому числі й національного, була в концесії Шевченка боротьбою за те, щоб розчистити шляхи для вільного розвитку як українського нарощу, так і інших гноблених народів. І все це він робив не балачками, ні роз-мовами, а великою, геніальною силою своїх поетичних творів. Патріотичні ідеї Шевченка зросли на життєдайному грунті багатовікової боротьби українського народу за свою незалежність, проти соціального і національного гніту. Героїчне минуле України привертає увагу молодого Поета не саме по собі, а як дійовий побудник сучасного становища народу, як засіб для піднесення патріотичного почуття:
Україно, Україно!
Серце моє, ненько!
Як згадаю твою долю,
Заплаче серденько! /"Тарасова ніч"/.
Поет розуміє, що немає і не може бути вільної, щасливої і радісної вітчизни, поки "...скрізь на славній Україні Людей у ярма запрягли Пани лукаві... /"І виріс я на чужині"/. Шевченкові герої - це люди кровно зв'язані з батьківщиною. Це подвижники, для яких немає вищого почуття, ніж гаряча любов до стражденної матері-вітчизни. Такими патріотами були вожді народних повстань - Наливайко, Тарас Трясило, Богдан Xмельницький, Богун, Залізняк, Гонта.
До Шевченка ніхто ще так не говорив з народом. Українська література не знала ще такого зльоту поетичного натхнення такого пафосу в утвердженні патріотичних ідей:
А ти, моя Україно,
Безталанна вдово,
Я до тебе літатиму!
З хмари на розмову.
На розмову тихосумну,
На раду з тобою:
Опівночі падатиму
Рясною росою. /"Сон"/
Любов Шевченка до природи, милування красою рідної землі становлять характерну рису його патріотизму. "Нема на світі України, немає другого Дніпра!.." - з захопленням проголошує поет. В художніх творах Шевченка образи рідного пейзажу, кар-тини природи є неперевершеними зразками живопису слова. Пригадаймо чудову картину ранку в творі "Сон":
...світає, Край неба палає;
Соловейко в темнім гаї
Сонце зустрічає.
Тихесонько вітер віє,
Степи, лани мріють,
Між ярами над ставами
Верби зеленіють.
Характеризуючи найважливіші етапи формування поезії Великого Кобзаря, не можна обійти такий його видатний твір, як "І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм я Ук-раїні і не в Україні моє дружне посланіє":
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата, -
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Влагословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
Патріотичні ідеї Шевченка мали величезний вплив на формування і розвиток передової української літератури. Його творчість була високим повчальним прикладом для кращих діячів української культури. Марко Вовчок і Панас Мирний, Старицький і Карпенко-Карий, Микола Лисенко і Васильківський, Грабовський і Франко, Леся Українка і Коцюбинський, Стефаник і Васильченко формувалися і утверджувалися як діячі української культури, зігріті полум'ям патріотичних ідей Шевченка.
Леся Українка у вірші "На роковини" /І92І р./ писала:
Він перший за свою любов
Тяжкі дістав кайдани,
Але до скону їй служив
без ради, без омани.
Усе знесла й перемогла
Його любові сила.
Того великого вогню
і смерть не погасила. З усіх кінців світу все могутніше линуть голоси, що говорять про світове визнання Шевченка. Його спадщина стала добутком всього культурного людства.
Наведений вище матеріал можна використати, готуючи Шевченківські тематичні вечори:
"Вічно живий в пам'яті народам",
"Геній України, патріот"
"Вінок Тарасу",
"Вічна слава великому Кобзареві",
"Невмируча слава" та ін.
Готуючи сценарний матеріал вечорів, можна використати музичні твори на вірші Шевченка.
Наводимо також висловлювання про великого поета видатних громадських діячів, діячів культури.
"...Шевченко був поетом глибоко і виключно національним. Він обрав для себе окрему область, відтворенню якої присвятив все своє життя. Завданням саме його поезії було зображення народного життя рідної йому України". /М.О.Некрасов/.
"Він був селянський син і став князем в царстві духу. Він був кріпак і став великою силою в громаді людських культур. Він був простак і відкрив професорам і вченим новіші і свободніші степені. Він терпів десять літ від російської воєнщини, а зробив більше для свободи Росії, ніж десять побідних армій.
На страницах повести А. С. Пушкина «Дубровский» я встретилась с двумя яркими образами - Машей Троекуровой и Владимиром Дубровским. Маша Троекурова была гармоничной личностью. Рано потерявшая мать, выросшая в одиночестве на природе, она была кроткой чуткой и мечтательной. Отца своего Марья Кирилловна любила, но друга и советчика в нем не нашла. Кирилла Петрович хоть и «любил ее до безумия, но обходился с нею со свойственным ему своенравием, то стараясь угождать ее прихотям, то пугая ее суровым, а иногда и жестоким обращением. Уверенный в ее привязанности, никогда не мог добиться ее доверительности» . Когда в поместье к Троекуровым явился молодой учитель для сводного брата Маши и время от времени стал давать уроки музыки и ей, то вскоре девушка нашла в нем героя своего романа. Машу покорили в молодом учителе его благородство, усердие и особенно – его храбрость. Она Почувствовала в молодом человеке родственную душу. Узнав вскоре, что учитель Дефордж - -это не кто иной, как Дубровский, известный разбойник, которого давно уже разыскивает полиция, Маша хоть и испугалась, но не отреклась от него. Узнав о мысли отца выдать её замуж за нелюбимого, но богатого человека, Маша решилась на побег с Дубровским. Но судьбе было угодно отнять у нее этот шанс быть с любимым: побег не удался. Владимир Дубровский передо мной предстаёт молодым, уверенным в себе и в своём будущем дворянином. «Он позволяет себе роскошные прихоти, играл в карты и входил в долги, не заботясь о будущем и предвидя себя рано или поздно богатую невесте, мечту бедной молодости» . Владимир Дубровский был настоящим сыном своего отца: такой же честный, справедливый, порядочный. Узнав о причине болезни Андрея Гавриловича, о том, как обошёлся с ним Троекуров, молодой Дубровский собрался мстить. Сносить обиды- не в его правилах. Устраивая на дорогах разбои, он подвергает преследованию только виновных, по его мнению, людей, которые из-за денег лишились человеческих качеств. Дубровскому присуще чувство товарищества. Поймав на дороге приказчика с деньгами для гвардейского офицера, он не отобрал эти деньги, а возвратил их обратно. О благородстве и доброте Дубровского говорит и тот факт, что все жители бывшего имения отца тут же перешли на его сторону и готовы были сложить за него свои головы. Дубровский- сильный, смелый, бесстрашный. Но он очень робкий и сдержанный при встречах с любимой девушкой- Машей Троекуровой. Обман и любовь для него- не совместимы. Поэтому и признаётся Владимир Маше, кто он на самом деле, оставляя за девушкой право выбора. Всё дело в морали, и чувстве долга, ответственности на которых выросли Маша и Владимир. Честь и долг для них дороже любви. В этом достоинство главной героини и привлекательность Владимира Дубровского. Что касается лично меня, то я бы предпочла любовь! И очень сожалею Маше и Владимиру
первое начало а второе продолжение