Для меня это квинтэссенция всего дорогого и любимого, что есть в его произведениях. Именно ее я чаще всего снимаю с полки, именно этих героев больше всего люблю. Она при каждом прочтении неизменно меня восхищает своим хитросплетенным замыслом, сюжетом, слогом, атмосферой, героями, идеями. Первая часть, "Голубятня в Орехове", с дурашливой ребячей беготней в начале, быстро приковывает мрачной загадочностью и фантастической составляющей, но вскоре превращается в удушливый, вязкий кошмар. Там все по законам страшного сна - странные, но не удивляющие перемещения во времени и пространстве, давящая, удушливая атмосфера, предчувствие неотвратимого несчастья, попытки и, наконец, понимание правил игры и желание бороться. Вторая часть, "Праздник лета в Старогорске" - моя любимая)) Она вся похожа на ясный летний день, с друзьями, мелкие обиды на которых вскоре забываются, манящими загадками и тайнами. И именно здесь мои любимые Гелька, Юрка, Глеб, Ерема и Янка. Эта часть - маленькое чудо! И - Дорога, неизвестность, выбор. Третья часть, "Мальчик и ящерка" - самая остросюжетная и напряженная, в ней судьбы героев сплетаются в тугой клубок. Она заставляет замирать, затаив дыхание, ломать голову, чертить схемы, и возвращаться к началу. И после того как закрыта последняя страница и на глазах еще не высохли слезы, в душе снова чувство бесконечной любви и восхищения. Эта книга для меня - нечто бесконечно дорогое, сокровенное, личное. Мне хочется ее укрыть, защитить от чужих взглядов не тех людей, слишком взрослых, и циничных, тех, кто пожмет плечами, скажет что-то равнодушное. И вместе с тем хочется поделиться ею со своими людьми, как дорогим сокровищем. Она - как тайный знак, общий код, признак родства душ. Неизгладимое. Родное. Любимое.
Майбутнє… Невідоме, невивчене, непередбачуване… Що від нього можна очікувати? До чого потрібно себе готувати? Невідомо. Але мрій і бажань багато, можливих варіантів розвитку подій теж мільйон, тому готувати себе треба до всього, навіть до самого неочікуваного. Та все ж я часто думаю про своє можливе майбутнє, планую його, навіть подумки проживаю. Тому я хочу поділитися з вами моїм баченням і власними планами вже на зовсім недалеке майбуття.
І перше, що спадає мені на думку, — це мій випуск зі школи. Як я на нього чекаю! Вже уявляю себе в неперевершеній синій сукні, у красивих туфлях і з прекрасною зачіскою, а головне — мене завжди супроводжує галантний кавалер. Випускний має бути просто незабутнім, я не хочу розчаровуватись у своїх мріях. Та далі ще цікавіше, говорять, що після випуску зі школи починається справжнє життя, адже ті, хто нещодавно сиділи за партами, одним махом стануть студентами. Ох, це студентське життя! Розваги до ранку, пісні під під’їздом або життя у гуртожитку… Романтика! Та забувати про навчання я теж не збираюсь. Я мрію стати справжнім професіоналом у своїй справі, а саме у сфері журналістики. Мене давно приваблює ця спеціальність: ця праця креативна, цікава, неординарна, з нею не засидишся в офісі, не станеш нікому не цікавим клерком у сірому костюмі. Бути журналістом — це зустрічі з різноплановими людьми, уміння якісно інформувати суспільство, розвивати себе і над собою ж працювати. Я думаю, що у мене все вийде, і цю мрію я втілю в реальність. Після університету має початись життя вже дорослої, повністю незалежної й самостійної людини, яка буде готова приймати виважені, правильні рішення. Звичайно, я, як кожна дівчина, хочу, щоб у моєму майбутньому з’явилася щаслива родина, яка стане головною підтримкою і джерелом натхнення для подальшого вдалого розвитку подій. Я вірю в те, що я буду працювати за обраною мною спеціальністю, а головне те, що я буду в неї закохана, і праця не буде для мене ні фізичним, ні моральним тягарем.
Отже, я сподіваюсь, що моє майбутнє буде саме таким. Я розумію, що всього у житті треба досягати самостійно, тому знаю, що майбутнє залежить тільки від мене і моїх старань. Але я дякую долі за те, що поруч зі мною опинились саме ті люди, які вже зараз до підтримають і підкажуть. Саме завдяки їм я вірю у своє майбуття і у свої можливості, а це головне.
потому что это Левша
а левши такие