В городе Муроме правил князь Павел. К его жене дьявол прислал летающего змия на блуд. Ей он являлся в своем виде, а другим людям казался князем Павлом. Княгиня во всем призналась своему мужу, но тот не знал, что делать. Он велел жене выспросить у змия, от чего тому смерть может прийти. Змий рассказал княгине, что смерть его будет «от Петрова плеча, от Агрикова меча».
У князя был брат по имени Петр. Он начал думать, как убить змия, но не знал, где взять Агриков меч. Один раз в церкви Воздвиженского монастыря ребенок показал ему Агриков меч, который лежал в щели между камней алтарной стены. Князь взял меч.
Однажды Петр пришел к брату. Тот был дома, в своей комнате. Потом Петр пошел к снохе и увидел, что брат уже сидит у нее. Павел объяснил, что змий умеет принимать его облик. Тогда Петр велел брату никуда не уходить, взял Агриков меч, пришел к снохе и убил змия. Змий явился в своем естестве и, умирая, обрызгал Петра кровью.
Продолжение текста после рекламыБлагодаря рекламе Брифли бесплатенТело Петра покрылось язвами, он тяжело заболел, и никто не мог его вылечить. Больного привезли в Рязанскую землю и стали там искать врачей. Его слуга пришел в Ласково. Зайдя в один дом, он увидел девицу, ткущую полотно. Это была Феврония, дочь древолаза, добывающего мед. Юноша, видя мудрость девицы, поведал ей о беде, постигшей его господина.
Феврония ответила, что знает врача, который сможет вылечить князя, и предложила привезти Петра к ней в дом. Когда это было исполнено, Феврония вызвалась сама взяться за лечение, если Петр возьмет ее в жены. Князь не принял всерьез ее слов, ибо не считал возможным жениться на дочери древолаза, но пообещал сделать это в случае исцеления.
Она дала ему сосуд своей хлебной закваски и велела идти в баню, помазать там закваскою все язвы, кроме одной. Петр, желая испытать ее мудрость, послал ей пучок льна и приказал соткать из него рубашку, порты и полотенце за то время, пока он будет в бане. В ответ Феврония послала ему обрубок полена, чтобы князь сделал из него за это время ткацкий станок. Петр сказал ей, что это невозможно. А Феврония ответила, что так же невозможно выполнить и его повеление. Петр подивился ее мудрости.
Наутро он проснулся здоровым — на теле была лишь одна язва, — но не выполнил обещания жениться на Февронии, а послал ей подарки. Она их не приняла. Князь уехал в город Муром, но язвы его умножились и он вынужден был со стыдом вернуться к Февронии. Девушка исцелила князя, и он взял ее в жены.
Павел умер, и Петр стал править Муромом. Бояре не любили княгиню Февронию из-за ее происхождения и наговаривали на нее Петру. Один человек рассказал, например, что Феврония, вставая из-за стола, собирает в руку крошки, как голодная. Князь велел жене пообедать вместе с ним. После обеда княгиня собрала со стола крошки. Петр разжал ее руку и увидел в ней благовония.
Потом бояре прямо сказали князю, что не желают видеть Февронию княгиней: пусть возьмет себе какое хочет богатство и уходит из Мурома. То же самое они повторили на пиру самой Февронии. Она согласилась, но захотела взять с собой только супруга. Князь следовал Божиим заповедям и потому не расстался с женой, хоть и пришлось при этом отказаться от княжества. А бояре были довольны таким решением, ибо каждый из них сам хотел быть правителем.
Петр и Феврония уплыли из города по Оке. На том судне, где была Феврония, находился еще один человек с женой. Он-взглянул на Февронию с неким помыслом. А она велела ему зачерпнуть воды по правую и по левую сторону лодки и отпить. И потом спросила, какая вода вкуснее. Услышав, что одинаковая, Феврония пояснила: одинаково и естество женское, поэтому нечего помышлять о чужой жене.
На берегу приготовили еду, и повар подрубил маленькие деревца, чтобы повесить на них котлы. А Феврония благословила эти деревца, и наутро они сделались большими деревьями. Петр и Феврония собирались ехать дальше. Но тут пришли вельможи из Мурома и стали просить князя и княгиню вернуться, чтобы править городом.
Петр и Феврония, возвратившись, правили кротко и справедливо.
Супруги умоляли Бога о том, чтобы умереть одновременно. Они хотели быть похороненными вместе и велели высечь в одном камне два гроба, которые имели между собою лишь перегородку. Одновременно князь и княгиня приняли монашество. Петр получил во иночестве имя Давид, а Феврония стала Ефросинией.
Ефросиния вышивала воздух для храма. А Давид прислал к ней письмо: он ждал ее, чтобы вместе умереть. Монахиня просила его подождать, пока она закончит вышивать воздух. Во втором письме Давид писал, что может ждать недолго, а в третьем — что ждать больше не может. Тогда Ефросиния, закончив вышивать лицо последнего святого, одежды же не закончив, послала сказать Давиду, что готова к смерти. И они оба умерли 25 июня.
Тела их положили в разных местах: Давида — у соборной церкви Богородицы, а Ефросинию — в Воздвиженском женском монастыре. А общий их гроб, который они сами повелели себе вытесать, поставили в церкви Богородицы.
. Те, кто с верою приходят к их мощам, получают исцеление.
«Простак» Вольтера як дзеркало життя епохи Просвітництва
До якої епохи належить творча діяльність Вольтера? Творчість Вольтера є складовою частиною епохи Просвітництва, яка є філософсько-ідеологічним течією XVIII ст. і позначилася у всіх сферах мистецтва, в тому числі і в літературі. Для епохи Просвітництва були характерними такі завдання: просвіта населення, поширення культури наукового знання, поліпшення життя з до культури. Епоха Просвітництва була характерною боротьбою за владарювання розуму, загальна рівність, починаючи з другої половини XVII ст. в Англії і до XIX ст. в Росії. Класицизм орієнтувався на античні зразки, оспівував природної людини, сентименталізм орієнтувався на культ природних почуттів, частково реалізм, який зображував життя «у формах самого життя» за до створення типових образів. Філософська повість, Психологічний, епістолярний і авантюрний роман, Літературна казка, революційна пісня, політичний памфлет.
Вольтер – Великий французький письменник і вчений-енциклопедист. Автор філософських повістей, драматургії, казок. Особливості творів Вольтера – простий, доступний мову, афористичність, гостра сатира та ін Філософські повісті – найбільш значущі твори Вольтера. Вони мають публіцистичний характер, Де все діє згідно філософського тезису.
Вольтер використовував пригодницько-авантюрні сюжети, східну екзотику, фантастику для опису дійсності. Іронія і сарказм притаманні його творам і служили метою сатиричного зображення феодальної Європи.
Вольтер зіштовхує природної людини, далекого від порядків і умовностей, з так званим «цивілізованим світом». Письменник піднімає теми, які він вважає світовим злом: антимонархічну, антирелігійну і ін Вольтер вважає монархію соціальним злом, висвітлює її деспотизм і беззаконня, а також сатирично описує і представників релігії. Індіанець Гурон, «природна людина», виявляється у Франції, де стикається з цивілізованим світом. Гурон проходить всі стадії перетворення в «цивілізованого» людини: він знаходиться на військовій службі, виявляється в Бастилії, звідки його вивільнила наречена, мадемуазель де Сент-Ів. На відміну від Ж.Ж. Руссо, який вважав «природної людини» шляхом до світлого майбутнього його людства, Вольтер зіштовхує свого героя Гурон з цивілізованим світом, висвітлює всі недоліки і цивілізації, і «природної людини».
Разом з тим Вольтер демонструє складний шлях людини до своєї мрії, коли він може насправді вважати себе людиною. Вольтер вказує людству цей шлях – це культура. Читачі повинні приходити до висновку, що і влада, і освіта, і культура в майбутньому мають бути спрямовані на виховання ідеальної людини. «Історія – це перш за все картина злочинів і нещасть. Натовпи людей зникають на її великої сцені … »Великий письменник епохи Просвітлення, Вольтер розглядає історію народів як історію їх пошкодження цивілізації. Він вважає, що саме цивілізація винна в затьмаренні народу релігією, яка також є наслідком спотвореного історичного шляху народів. Простак як уособлення народу, не зіпсованого цивілізацією. Вольтер ідеалезірует просте життя народів у часи, коли не було ніяких держав. Розум, не зворушений цивілізацією, вважає Вольтер, здатний мислити розумно, вести себе природно. Гурон, який приїхав з глибинки, не вміє і не розуміє нічого: законів так званого «цивілізованого суспільства». Таким він і залишається, не дивлячись на всі старання зробити її громадянином суспільства.
Чи є Простак ідеалом для Вольтера? Оскільки Простак – людина з глибинки, не спотвореної цивілізацією, Простак є ідеальним, не зіпсованим людиною, він не вірить в Бога, не розуміє, навіщо суспільству так багато законів, якщо всі їх порушують. Війна як один з найстрашніших вад, притаманних людській цивілізації Вольтер зображує війну як безглузду боротьбу, наслідком якої є смерть багатьох людей. Читач бачить і сприймає війну очима Простака, який не розуміє, за які примарні цінності вони воюють.
Сучасне суспільство хоча і дуже далеко відійшло від часів Вольтера, але в ньому залишилися недоліки зіпсованого суспільства, описаного великим письменником – жадібність, хабарництво, безпринципність, сластолюбство і ін Поясніть ваше ставлення до недоліків сучасного суспільства, до функцій державних і релігійних установ, до війні як до вирішення розбіжностей. Поясніть ваше ставлення до війни як до засобу вирішення міждержавних проблем.