Паустовский повествует об одном случае и жизни деревенских жителей. Во время войны кавалеристский отряд ранил коня. Он, брошенный и голодный, стал ходить по домам и просить у людей еды. Однажды он подошел к дому вредного, грубого мальчишки Фильки. Несмотря на то, что у ребенка был в доме теплый, вкусный хлеб, он пожадничал и решил поиздеваться над бедным конем: бросил маленький кусочек хлеба в снег и ударил животное. И после этого обрушилось на деревню несчастье – страшный холод, из-за которого все жители стали голодать.
Писатель наглядно изображает, что человек должен отвечать за каждый свой поступок. Так и поплатился Филька: из-за него вся деревня чуть не погибла от холода, включая и его семью. Поэтому всегда нужно думать о последствиях, прежде чем кого-либо обидеть. Но Паустовский также дает своему герою шанс на исправление. В конце концов Филька начинает осознавать, что он поступил очень плохо и решил все исправить. Он отправился к Панкрату, мельнику, который приютил голодного коня. Панкрат посоветовал ему извиниться перед всеми, кого он обидел, и сделать какой-нибудь добрый поступок. И Филька не упустил возможность: вместе с друзьями он сломал лед на реке и воду пустил по мельнице, чтобы она заработала. И тогда в деревне появился самый вкусный, теплый хлеб, который избавил всех людей от голодной смерти.
Таким образом, в своем рассказе Паустовский доказывает, что каждый человек рано или поздно должен расплачиваться за свои плохие поступки. Но при этом он уверен: любой из нас имеет наш на исправление. Никогда не поздно нам извиниться перед теми, кого мы обидели, делать добрые поступки и нашим ближним!
Объяснение:
Смерть Гафура-аги
Могутній козак-лицар Швайка втікає від Гафура-аги. Своє прізвище він отримав завдяки тому, що не задумуючись вбивав турків-загарбників як швайка. Швайка мчить з пораненням на своєму другому коні Вітрику. Татари бажають взяти козака живцем, аби потім здерти живцем шкуру. Вітрик несе Швайку в діброву, де він вбиває Гафур-агу, а інші татари втікають від страху.
Проводи козаків
Два друга – Сашко та Грицько біжать дивитися за тим, як хлопці будуть йти козакувати (ловити рибу та полювати). Саме татари дали назву цьому ремеслу "козакувати". Дід Кібчик дає останні поради молодим козакам. Потім козаки відпливають, а Кібчик, Санько та Гриць ідуть додому. Гриць починає розповідати діду, що бачив якусь нечисту силу недалеко від згарища, на що Кібчик реагує забороною туди ходити.
Врятуймо Воронівку
Грицько починаю розповідати своєму другу Санькові історію про те, як минулого тижня він бачив на згарищі щось містичне: щось блищало і ходило, чи то вовк, чи то людина. Від переляку він начал тікати аж до Воронівки. Вже наступного дня він прокрався на згарище і на власні очі бачив вовчі та людські сліди. Діти вирішили перевірити, що ж то за тварина ходить на згарищі, адже якщо то вовкулака, то потрібно негайно його вбити, щоб той не заподіяв нікому шкоди. Друзі вирішили взяти з собою Демка Дурну силу, адже він був на три роки старше від них.
Похід на вовкулаків
Демко Дурна Сила отримав наганяй від Кібчика за те, що поламав граблі. В цей самий момент Грицик та Санько пропонують Демку вночі піти на полювання на вовкулаку. Вночі хлопці вирушили на згарище Сідрика. Біля льоху діти почули дивні звуки. Далі всі знепритомніли, а коли прокинулися, то в ту ж мить пішли додому. Демко знову отримав наганяй від діда Кібчика за те, що той ходив на згарище.