Пісня супроводжує український народ протягом усієї історії його існування. У часи розквіту та занепаду, під час важких випробувань війнами, бідністю, національного гніту народна пісня допомагала людям. У ній – пам'ять про визначних історичних діячів, про минуле, щирі почуття. У радісні хвилини життя – при народженні немовляти, хрещенні, весіллі, на будь-яке свято – пісня неодмінно лунала, зігріваючи душу та підіймаючи настрій. Пісня допомагала в праці та в дорозі. Мабуть, така співуча в нас українська душа.
Є давня легенда, пов’язана з пісенністю українського народу. У ній розповідається про те, що Господь обдаровував усі землі світу багатствами, тож українській землі, яка постала перед ним останньою, не залишилося нічого, окрім народної пісні. Мабуть, ця легенда виникла в часи великих бід, що випали на долю нашого краю. Та пісня, пообіцяв Господь, до людям пережити всі лиха та ще й нестиме радість та світло.
В українських народних піснях живе вся історія нашого буття. У них і кохання, і побутове життя, і праця, і військова слава. Українські пісні надзвичайно мелодійні, щирі та прості. Вони нікого не залишають байдужими. Незважаючи на те, що багато з них народилися з болю, вони несуть світло та свято життя. У наших піснях немає жорстокості, агресії, навпаки – прагнення щастя, любові, добробуту, гумор, що найкраще характеризує національні риси нашого народу. Без рідної пісні ,як і без рідної мови, людина не може висловити своїх почуттів. От як пише про те І. Драч:
А пісня - це душа. З усіх потреб потреба.
Лиш пісня в серці ширить межі неба.
На крилах сонце сяйво їй лиша —
Чим глибше пісня, тим ясніш душа.
Народну пісню треба берегти, бо в ній – невичерпні багатства душі цілого на
Объяснение:
Главный герой сказа Лескова – мастеровой Левша. В его образе автор показал простого человека, который объединяет в себе черты всего русского народа. Левша родился в Туле, был очень трудолюбивым и усидчивым.
Внешне герой был ничем не примечательным, простым человеком: худым, косым, с выдранными при ученье волосьями и родимым пятном на щеке. Одежда на нем была старая, местами изорванная.
Используя роль Левши, Лесков хотел подчеркнуть, что российское правительство не могло оценить по достоинству таких людей. Их талант был достоин восхищения, а тратился на пустяки.
Когда Платов показал Левше и его товарищам английскую блоху, он попросил их придумать что-нибудь, что смогло бы ее превзойти. Через две недели работы мастера подковали блоху на все ноги. Левшу вместе с готовой блохой привезли к императору. Там он вел себя спокойно и достойно и не видит в своей работе ничего необычного.
Император отправил мастера в Англию с блохой. Там Левшу оценили и предложили остаться, пообещав достойные условия. Но герой очень любил отчизну и предложение не принял.
Левша является символом талантливости и скромности русского человека, а также его любви к родине. К сожалению, он символизирует еще и пренебрежительное отношение власти к народному таланту.