Відповідь:
Цей напрям тяжіє до античної спадщини, позначеної рясами краси, досконалості, гармонії. Античні письменники зображали ідеальних героїв, людей з розвинутим почуттям обов'язку, розумних і благородних. Для класицизму характерне наслідування античних тем, образів, сюжетів, мотивів. Найяскравіше це знайшло свій вияв у творах французьких письменників: трагедіях П. Корнеля, Ж. Расіна, комедіях Ж. Б. Мольєра, поезії Ж. Лафонтена. Теоретично обґрунтував цей літературний напрям Н. Буало у трактаті „Мистецтво поетичне”. Крім орієнтації на античність, французький критик і літературознавець вказує на такі риси класицизму, як раціоналізм, що виявляється в суворій регламентації, нормативності художньої творчості. Так, будуючи драму, необхідно було дотримуватися закону „трьох єдностей” — місця, дії, часу, а також утверджувати високі громадські та моральні ідеали в образах героїв. Письменник повинен був звертатися лише до так званих „високих” жанрів — трагедії, оди, епопеї, яким протиставлялися жанри „низькі”: комедія, байка, сатира, що мали відображати сучасну дійсність. Тематичні обрії „високих” жанрів — важливі питання громадського життя на основі античних та історичних сюжетів.
Пояснення:
Відповідь:
Пояснення:
Тридцятирічна війна (1618-1648) спустошила Європу. Голод, епідемії, чума постійно нагадували людині про тягар існування, про коротке життя і неминучу смерть. Світосприйняття людини цих часів було проникнуте трагізмом співставлення уявлення про нескінченність космосу і розуміння незначимості маленької людини перед лицем цієї нескінченності. В той же час страх перед смертю, гостре відчуття скороплинності людського життя підкреслювали мимолітні радощі життя. Людина високо цінувала насолоди та радощі.
