1635 Жан-Батист Поклен (Мольєр) вступає в Клермонський колеж (нині ліцей Людовика Великого).
1639 Жан-Батист Поклен закінчує навчання ж в Клермонському коледжі.
1640 Жан-Батист Поклен вивчає право і отримує звання адвоката.
1643 Він відмовляється від посади королівського шпалерника і відкрив «Блискучий театр» в Парижі. Театр проіснував всього два роки і зазнав фінансовий крах
1645 Мольєр за борги потрапляє на кілька днів до в’язниці Шатле. Ті з акторів, хто не покинув Мольєра, виїжджають разом з ним в провінцію і приєднуються до бродячого трупі Дюфрена, якій протегує герцог д’Епернон. Він їздить зі спектаклями по всій країні цілих 12 років, трупа постає популярної
1662 трупа Мольєра і їхні італійські колеги переїхали в театр Пале-Рояль. В цьому ж році Мольєр одружився на Арманде Бежар, яка була на 20 років молодше нього.
1658-1673 Мольер пише найпопулярніші свої твори: «Смішні модниці», «Уявний рогоносець», «Міщанин у дворянстві», «Дон Жуан, або Кам’яний гість», «Тартюф» (п’єса була заборонена довгий час), «Мізантроп», «Уявний хворий». Його п’єси нещадно висміюють пороки людей: жадібність, лицемірство, святенництво.
1666 Відносини Мольєра і Арманди погіршилися настільки, що подружжя вирішує жити окремо.
1672 Здоров’я Мольєра погіршується.
1673 Жан-Батист Мольєр помер після спектаклю «Уявний хворий», в якому грав головну роль
Объяснение:
2.В образе героя Тургенев при эпитетов обращает внимание читателя на внешность (дряхлый старик, воспаленные, слезливые глаза, посинелые губы, шершавые лохмотья, нечистые раны), но главная художественная деталь - это рука, (красную, опухшую, грязную руку,)
3. Главное ключевое слово - рука: нищий протягивает руку - опухшую, грязную; потом "протянутая его рука слабо колыхалась и вздрагивала", , "я крепко эту грязную, трепетную руку..." и наконец, нищий стиснул автору его похолодевшие пальцы. Пожатие руки - это дружеский жест, признание себе равного.
4. Многоточие используется в самых напряженных моментах: во-первых, нищий протянул руку за подаянием и ждет подадут или нет?
во-вторых, у автора не оказалось денег... что же будет дальше? А нищий ждет...Чего? Ведь подаяния не будет, и он уже это понял, но не отходит. И вот он, решающий момент - протянутая рука автора для пожатия.
5. Главная мысль стихотворения - о человеческих взаимоотношениях, о понимании и поддержке, о богатстве души.
6.1) остановил нищий 2)несчастное существо 3) мычал о нищий ждал 5)я грязную руку
6) его синие губы усмехнулись 7) это тоже подаяние, брат