★★★★★★★★★★★★★★★★★★★★★★★
(Если не сложно пометьте как лучший ответ)
«Далі прокинулась і чую, що все мені противне, все гидке: і чоловік, і панщина, й життя моє безщасне…Пропадай воно все пропадом… Піду і я світ за очі… Все ж за тобою хоч серцеві легше буде…»
«Серце нило в Соломії од жалю й тривоги. Їй легше було б, коли куля потрапила до неї».
«Соломії ставало моторошно. «Брешеш, брешеш… — хотіла вона кинути в лице злому морокові,— вік мій… він буде жити… його не дуже поранено… адже він стільки пробіг…»»
«Зате вона почула вогкий холод, що проймав її наскрізь. Та вона не хотіла виймати з-під голови в Остапа своєї одежини і тільки скорчилась, щоб хоч трохи зігрітись… Він вигоїться, він житиме… вона не дасть йому загинути…»
★★★★★★★★★★★★★★★★★★★★★★★
"Соломії не так жалко було себе, як Остапа; вона уявляла собі, як він тепер лежить хворий і самотній у пущі і вигляда її з очеретів. Їй жаль стало молодого змарнованого життя"'
«Серце нило в Соломії од жалю й тривоги. Їй легше було б, коли куля потрапила до неї».
Остап теж не боявся смерті. Йому тільки хотілось перед смертю побачити Соломію».
Остап про Соломію: «Вона така добра, так кохала його, вона пішла за ним у далеку дорогу, не кіс своїх задля нього, вона доглядала його, як рідна мати, була вірна, як товариш».
Глава 4. Расправа над жидами
Глава 5. Весть от панночки
Глава 6. Предательство Андрия
Глава 7. Битва с поляками
Глава 8. Совещание после набега татар