ответ:Тема твору "Шинель", — це людські страждання, що заздалегідь є соціально визначеними, оскільки багато що в житті залежить від чину (посади). Головний персонаж твору — Акакій Акакійович Башмачкін. Підкреслюючи типовість життєвих доль "маленьких людей", Гоголь навмисно дає нам непевні характеристики Акакія Акакійовича: в "одному департаменті", "один чиновник", "трохи рябуватий", "трохи рудуватий" влаштувався на службу, і "цього ніхто не міг пригадати". Його життя вже запрограмоване чиновницькою ієрархічністю стосунків у суспільстві. Чиновник щоденно ходить на службу, ретельно переписує папери. Здається, сам автор вражений тим, що духовний світ Башмачкіна настільки обмежений, — чиновник бачить сенс свого існування в переписуванні літер. Він з приємністю пригадує день, що минув, сподівається на завтрашній, зворушено посміхається. І коли Гоголь повідомляє читачеві про низький чин свого героя ("вічний титулярний радник"), то цим ніби визначає фатальність усіх подій, що будуть пов'язані з життям цієї людини.
Та ось у житті "маленької людини" з'являється мрія: придбання нової шинелі. Ця мрія настільки захопила героя, що він ладен терпіти від колег і насмішки, і образи. У всьому відмовляє собі Башмачкін, щоб накопити грошей на омріяну річ. І ось нарешті шинель у нього в руках — яка безмежна радість! Та щастя чиновника було недовговічним: шинель украли. Це стало справжньою трагедією для Акакія Акакійовича. Куди тільки він не звертався за до — усюди зустрічав лише байдужість, зневагу й крик, бо своїм виглядом "маленької людини" він створював враження жалюгідного створіння. Наляканий прийомом у "високої особи", Башмачкін захворів і помер: "І Петербург залишився без Акакія Акакійовича, нібито в ньому його ніколи й не було. Щезла і зникла істота, ніким не захищена, нікому не дорога, ні для кого не цікава, що навіть не привернула увагу і природознавця, який не пропускає нагоди посадити на шпильку звичайну муху та роздивитися її в мікроскоп..."
Дивіться також
"Шинель" (повний текст)
"Шинель" (скорочено)
У чому гуманізм повісті М. Гоголя "Шинель"? (та інші запитання)
Біографія Миколи Гоголя
Чи випадково Гоголь назвав Башмачкіна Акакієм? Напевно, що ні, бо в перекладі з грецької ім'я Акакій означає "незлобливий". Зважаючи на те, що таким самим є і батьківське ім'я, можна вважати, що автор ніби подвійно підкреслює характеристику персонажа, акцентуючи увагу на його непротивленні злу. Фраза головного героя "Облиште мене, для чого ви мене ображаєте?" створює сумне враження, Башмачкін не міг протистояти нахабству й брутальності в реальному житті. Протест його виявляється після смерті — таким фантастичним прийомом Гоголь скористався, щоб привернути увагу знов-таки не стільки до Акакія Акакійовича, як до тих, хто має високий чин — до "високих осіб". Мрець в образі чиновника з'являється вночі в місті й здирає шинелі, незважаючи ні на чин, ні на звання. Зрештою, нічний привид знайшов "високу особу", здер із генерала шинель і відтоді перестав з'являтися. Таким чином, автор ніби відновлює справедливість. Однак його задум був набагато глибшим: він застерігає людей від того, щоб чин не робив безликими особами людей в суспільстві, бо від цього втрачається набагато більше — втрачається особистісна цінність, лишається машкара, що приховує і порухи душі, і мрії, і гідні вчинки. Фінальна частина — це своєрідне застереження для "сильних світу цього". Можна твердити, що подібні стосунки в суспільстві й сьогодні зустрічаються не рідко, — розмова гоголівського генерала з нижчим за рангом, що звелася до трьох фраз: "як ви посміли? чи знаєте, з ким розмовляєте? ви розумієте, хто стоїть перед вами?" може бути почута і в наш час від деяких пихатих можновладців.
"Гоголя мучило те, що Росія віддалась духам зла й неправди, що скрізь повно фізіономій і пик, і важко знайти в ній людину... Його пригнічувало зло, він ніде не міг віднайти добро, не бачив образу людини", — зазначає М. Бердяев. Саме в такому пошукові й з'явився твір "Шинель", який вважається неперевершеним і щодо письменницької майстерності, і щодо вибору теми та засобів творення образів.
Киевский князь Владимир отдает свою дочь Людмила за князя Руслана. Но так получилось, что со свадьбы красавицу похищает злой волшебник Черномор. После Руслан и 3 бывших женихов отправляются на поиски Людмилы. В этом Руслану добрый волшебник Финн, живая голова и собственная смелость. Но против него козни ведьмы Наины и Черномора. В то время в замке Черномора, Людмила похищает у него шапку-невидимку и скрывается от него. Руслан в схватки, битве с Черномором срезает ему бороду, где была заключена вся его сила и мощь. Людмила усыплена Черномором. Ее находит Руслан и везет обратно домой. Он побеждает все козни Наины, но вот только в Киев ее привозит другой жених Фарлаф. Руслан оживает при Финна и громит всех врагов у стен Киева и в затем будет Людмилу. Ну а дальше хороший конец))
Действие происходит во времена Киевской Руси. [править] Действие 1
Светозар, великий князь киевский, устраивает пир в честь своей дочери Людмилы. Женихи на руку Людмилы — витязи Руслан, Ратмир и Фарлаф, которые окружают прекрасную княжну. Людмила подает руку Руслану. Князь одобряет выбор дочери, и пир переходит в свадебное торжество. Баян предрекает в своих песнях беду, грозящую Руслану и Людмиле. Народ желает счастья молодым. Вдруг страшный гром потрясает хоромы. Когда все приходят в себя, оказывается, что Людмила исчезла. Светозар в отчаянии обещает руку Людмилы тому, кто возвратит исчезнувшую княжну. [править] Действие 2
Н. Н. Ге. Руслан и Людмила.
Картина 1. И вот Руслан, Фарлаф и Ратмир отправились искать Людмилу. Руслан находит хижину волшебника Финна. Здесь молодой витязь узнает, что его невеста находится во власти злого карлика Черномора. Финн рассказывает о своей любви к надменной красавице Наине и о том, как он попытался чарами завоевать её любовь к себе. Но он в страхе бежал от своей возлюбленной, которая к тому времени состарилась и стала ведьмой. Любовь Наины обратилась в великую злобу, и теперь она будет мстить всем влюбленным.
Картина 2. Фарлаф также старается напасть на след Людмилы. Его союзница, волшебница Наина, советует ему лишь идти вслед за Русланом, который наверняка найдет Людмилу, и, тогда, Фарлафу останется только убить его и завладеть беззащитной девушкой.
Картина 3. Тем временем Руслан уже далеко. Конь приносит его на заколдованное поле, усеянное мертвыми костями. Огромная голова — жертва Черномора — насмехается над Русланом, и тот наносит ей удар. Появляется волшебный меч, голова умирает, но успевает поведать тайну: только этим мечом можно отсечь бороду Черномора и лишить его колдовской силы. [править] Действие 3
Волшебница Наина обещала Фарлафу избавить его от соперников. Её чаровницы заманили к себе Ратмира и не отпускают его, лишая воли, обольщая его песнями, танцами и своей красотой. Потом его должна убить Наина. Такая же участь ждет и Руслана. Помешать чарам Наины пытается её пленница Горислава, покинувшая свой гарем в поисках Ратмира. Но появляется Финн и освобождает героев. Они все вместе отправляются на север. [править] Действие 4
Титульный лист издания поэмы «Руслан и Людмила» .
Во дворце злого Черномора музыкой и танцами развлекают Людмилу. Но все напрасно! Людмила думает только о своем возлюбленном Руслане.
Но вот наконец Руслан попадает во дворец Черномора. Черномор погружает Людмилу в глубокий сон, а затем принимает вызов Руслана на смертный бой. Волшебным мечом Руслан отрезает карлику бороду, в которой содержалось его могущество. Руслан побеждает Черномора и спешит к Людмиле. Руслан видит, что его невеста спит мёртвым сном, невольная ревность охватывает витязя. Но Ратмир и Горислава успокаивают его. Руслан забирает её и, сопровождаемый друзьями и бывшими рабами Черномора, покидает дворец, устремив свой путь на Киев в надежде там разбудить юную княжну. [править] Действие 5
1-я картина: Ночь. По пути в Киев Руслан, Ратмир, Горислава и сопровождающие их освобожденные рабы Черномора остановились на ночлег. Их сон стережет Ратмир. Мысли его обращены к Гориславе, он охвачен воскреснувшей любовью к ней. Вбегают рабы Черномора и сообщают Ратмиру, что Фарлаф, подстрекаемый Наиной, похитил спящую Людмилу, а Руслан исчез во тьме ночной. Появившийся Финн приказывает Ратмиру пуститься вслед за Русланом в Киев и вручает ему волшебный перстень, который разбудит Людмилу ото сна. 2-я картина: В гриднице Светозара в Киеве оплакивают прекрасную Людмилу, которую никто не может разбудить. Её принес похитивший её Фарлаф, но разбудить её он не в силах. Слышен шум приближающихся всадников — это Руслан с друзьями. В ужасе трусливый Фарлаф. Руслан подходит к Людмиле и надевает ей на палец волшебный перстень Финна. Людмила пробуждается
ответ:Тема твору "Шинель", — це людські страждання, що заздалегідь є соціально визначеними, оскільки багато що в житті залежить від чину (посади). Головний персонаж твору — Акакій Акакійович Башмачкін. Підкреслюючи типовість життєвих доль "маленьких людей", Гоголь навмисно дає нам непевні характеристики Акакія Акакійовича: в "одному департаменті", "один чиновник", "трохи рябуватий", "трохи рудуватий" влаштувався на службу, і "цього ніхто не міг пригадати". Його життя вже запрограмоване чиновницькою ієрархічністю стосунків у суспільстві. Чиновник щоденно ходить на службу, ретельно переписує папери. Здається, сам автор вражений тим, що духовний світ Башмачкіна настільки обмежений, — чиновник бачить сенс свого існування в переписуванні літер. Він з приємністю пригадує день, що минув, сподівається на завтрашній, зворушено посміхається. І коли Гоголь повідомляє читачеві про низький чин свого героя ("вічний титулярний радник"), то цим ніби визначає фатальність усіх подій, що будуть пов'язані з життям цієї людини.
Та ось у житті "маленької людини" з'являється мрія: придбання нової шинелі. Ця мрія настільки захопила героя, що він ладен терпіти від колег і насмішки, і образи. У всьому відмовляє собі Башмачкін, щоб накопити грошей на омріяну річ. І ось нарешті шинель у нього в руках — яка безмежна радість! Та щастя чиновника було недовговічним: шинель украли. Це стало справжньою трагедією для Акакія Акакійовича. Куди тільки він не звертався за до — усюди зустрічав лише байдужість, зневагу й крик, бо своїм виглядом "маленької людини" він створював враження жалюгідного створіння. Наляканий прийомом у "високої особи", Башмачкін захворів і помер: "І Петербург залишився без Акакія Акакійовича, нібито в ньому його ніколи й не було. Щезла і зникла істота, ніким не захищена, нікому не дорога, ні для кого не цікава, що навіть не привернула увагу і природознавця, який не пропускає нагоди посадити на шпильку звичайну муху та роздивитися її в мікроскоп..."
Дивіться також
"Шинель" (повний текст)
"Шинель" (скорочено)
У чому гуманізм повісті М. Гоголя "Шинель"? (та інші запитання)
Біографія Миколи Гоголя
Чи випадково Гоголь назвав Башмачкіна Акакієм? Напевно, що ні, бо в перекладі з грецької ім'я Акакій означає "незлобливий". Зважаючи на те, що таким самим є і батьківське ім'я, можна вважати, що автор ніби подвійно підкреслює характеристику персонажа, акцентуючи увагу на його непротивленні злу. Фраза головного героя "Облиште мене, для чого ви мене ображаєте?" створює сумне враження, Башмачкін не міг протистояти нахабству й брутальності в реальному житті. Протест його виявляється після смерті — таким фантастичним прийомом Гоголь скористався, щоб привернути увагу знов-таки не стільки до Акакія Акакійовича, як до тих, хто має високий чин — до "високих осіб". Мрець в образі чиновника з'являється вночі в місті й здирає шинелі, незважаючи ні на чин, ні на звання. Зрештою, нічний привид знайшов "високу особу", здер із генерала шинель і відтоді перестав з'являтися. Таким чином, автор ніби відновлює справедливість. Однак його задум був набагато глибшим: він застерігає людей від того, щоб чин не робив безликими особами людей в суспільстві, бо від цього втрачається набагато більше — втрачається особистісна цінність, лишається машкара, що приховує і порухи душі, і мрії, і гідні вчинки. Фінальна частина — це своєрідне застереження для "сильних світу цього". Можна твердити, що подібні стосунки в суспільстві й сьогодні зустрічаються не рідко, — розмова гоголівського генерала з нижчим за рангом, що звелася до трьох фраз: "як ви посміли? чи знаєте, з ким розмовляєте? ви розумієте, хто стоїть перед вами?" може бути почута і в наш час від деяких пихатих можновладців.
"Гоголя мучило те, що Росія віддалась духам зла й неправди, що скрізь повно фізіономій і пик, і важко знайти в ній людину... Його пригнічувало зло, він ніде не міг віднайти добро, не бачив образу людини", — зазначає М. Бердяев. Саме в такому пошукові й з'явився твір "Шинель", який вважається неперевершеним і щодо письменницької майстерності, і щодо вибору теми та засобів творення образів.
Объяснение: