А.С.Пушкин заинтересовался событие Пугачевского бунта 1824 году, во время михайловской ссылки;просил прислать известный ,даже модный роман"Ложный Петр 3,или Жизнь и похождения бунтовщика Емельяна Пугачева".
Пугачев был широкоплечим сороколетним мужчиной,среднего роста, худощавого телосложения с черной бородой."Мужик с черной бородой весело на меня поглядывал...Страшный мужик ласково меня кликал...". Природный ум,смекалка,энергичность,выдающиеся этого человека тому,что он возглавил крестьянское восстание. Пушкин изобразил Пугачева не только как предводителя восстания,но и как простого казака.
Главное в образе Пугачева-это величие и героизм. Пушкин показывает противоречивость личности Пугачева. Наряду с жестокостью,коварством и бесстрашием в нем уживались благородство, взаимо и великодушие,что особо проявилось во взаимоотношениях с Гриневым.
Пугачев умеет разбираться в людях. Он прекрасно понимает,что тот,кто боится,тот уважает. Но своих людей о высоко ценит и оберегает. Перед Гриневым он не старается выглядеть царем.
Народ видит в Пугачеве "народного царя" и своего заступника. Он смело ведет за собой народ. За ним идут и угнетенные народы Поволжья и Урала , и горнозаводские рабочие,и казачество. Воззвание Пугачева,возвещавшие народу об освобождении его от власти помещиков и царя,произвело сильное впечатление.
Пушкина давно привлекал замысел произведения о пугачевском бунте. Он первый из литераторов и историков увидел в Пугачеве выдающегося человека из народа.
Роман "Капитанская дочка'' неразрывно связан с "Историей Пугачевского бунта",хотя чаще всего эти произведения противопоставляют друг другу , не замечая или не видя их внутреннего единства. не стоит благодарностей!
Захарові Беркуту наснився дивний сон. "Здавалось йому, немов нині їх щорічне свято Сторожа (назва великого кам’яного стовпа-вартового), і вся громада зібрана довкола каменя при вході тухольської тіснини: дівчата в вінках, молодці з музикою, всі в празничних строях. Оце він, найстарший віком у громаді, перший наближається до святого каменя і починає молитися до нього. Якісь таємничі, тривожні, болючі почуття опановують його серце під час молитви; щось щемить у нього в глибині душі — і сам він не знає, що таке. Він молиться гаряче, по двох-трьох словах звичайної молитви він відступає від стародавніх, звичаєм усталених зворотів; якась нова, гарячіша, пориваюча молитва плине з його уст; уся громада, потрясена нею, паде ниць на землю, і він сам робить те саме. Але слова не перестають темно робиться кругом, чорні хмари покривають небо, громи починають бити, блискавиці палахкотять і облітають увесь небозвід осліпляючим огнем, земля здригається — і разом, звільна перехиляючись, святий камінь рушається з місця і з страшенним лускотом валиться на нього". Захар Беркут намагався зрозуміти значення свого сну, але то було важко. Однак швидко його передчуття справдились. Батько дізнається, що разом з іншими юнаками загинув його син. Він збирає всю громаду, щоб вирішити, як протистояти монголам. Він пропонує людям не просто відбити ворога від своєї Тухольщини, а й взагалі знищити. Однак як це зробити, ніхто не знає.
Объяснение:
це символ висоти людського духу, місце, де жили боги• бвалися жертовні обряди. У багатьох народів світу існували 1 ^тисвященних гір: у Греції — Олімп, в Індії — Гімалаї та ін. чУЛЬн символізує останній шлях людини в земному житті, у фольк- °В — символ розлуки. Наші предки вірили, що потрапити в потойбічний світ можна було тільки за до човна, перепливши річку Стікс. Річка — символ вічного плину часу, початку й закінчення життя.Отже, поезія «Стоїть гора високая» — свідчення не тільки великого ліричного таланту поета, а й мудрості, патріотизму, глибокого знання українських традицій, що виразилися у вмілому використанні народних образів-символів.