Цитатна характеристика Хіггінса
Грубий: “Та живіть, де хочете, тільки не зчиняйте ревища”.
Самовпевнений: “Бачите оцю істоту з її вуличною англійщиною? Таж оця англійщина не дасть їй виповзти з канави, поки її й віку. Так от, пане, за три місяці я провів би цю дівчину як герцогиню на садовий прийом до якого-небудь посла. Міг би навіть улаштувати її покоївкою в якоїсь леді чи продавщицею в крамниці, а для цього потрібно краще розмовляти по-англійському”.
Егоїст, байдужий до інших, зокрема до Елайзи: ” Де мені в дідька знати, що буде з вами? І яке це має значення, що буде з вами?”
Вважає Елайзу своєю власністю, річчю: ” Облиште її, мамо. Хай вона говорить сама за себе. Тоді ви зразу ж переконаєтеся, що вона не має жодної думки, якої я не вклав би в її голову, чи слова, якого б я не вложив їй в уста. Кажу ж вам, я витворив оцю досконалість із пожмаканої капустини, яку підібрав у Ковент-гардені. А тепер вона корчить тут переді мною витончену леді”.
Хігінс говорить про причини свого байдужого та зверхнього ставлення до людей: “Великий секрет, Елайзо, полягає не в тому, щоб мати погані чи добрі там манери, чи взагалі якість особливі манери, а щоб бути на один манер з усіма людськими душами; коротше, поводитися так, ніби ти на небі, де немає пасажирів третього класу й панує всезагальна рівність”.
Елайза про Хігінса: “Ви ж і є автобус: усі розбігаються, кидаються врозтіч перед вами, а вам начхати на всіх".
Чичиков занимался скупкой мертвых душ, на "вывод". Это крестьяне, когда-то жившие, но теперь мертвые. Чичикову они нужны были для того, чтобы получить земельный надел. Но переселять этих крестьян было некуда. Своего собственного имения у Чичикова не было, и оно ему было очень нужно, потому что закладывается именно имение (количество ревизских душ определяет лишь размер ссуды). Также за одну душу давали 200 рублей в Опекунском совете. Также души можно было заложить, что было очень выгодно.
Эти самые души он приобрел у этих владельцев: Манилов, Коробочка, ПлюшКин, Собакевич.
Ноздрев же не продал ему бумаги.