Пройти мимо чужой беды или близким,безразлично созерцать горе,проблемы вокруг,думая только о себе или попытаться сделать мир лучше,подарить надежду,проявить сострадание -это личный выбор каждого человека,зависящий от него самого.В литературе много примеров равнодушных героев-эгоистов,но гораздо больше персонажей стремящихся разделить радости и горе окружающих, дающих людям теплоту своей души. Сочувствие,сострадание нам стать добрее,сделать жизнь светлее и лучше.
Сочувствие жизнь людей описана А.Куприным в рассказе "Чудесный доктор".Доктор не мимо беды,откликнулся на чужое горе.Он не только умирающего ребёнка,а всю семью Мерцаловых сделал счастливой,кардинально изменив судьбу чужих ему людей.Главная мысль рассказа "Чудесный доктор" -в каждой жизни есть место "чуду","мир не без добрых людей."Не стоит отчаиваться,всегда найдутся сострадательные люди с большим сердцем,которые придут на в самых сложных жизненных ситуациях.
Обыкновенные чудеса могут происходить не только на Рождество,такие люди ,как доктор Пирогов живут среди нас,сея добро и даря надежду отчаявшимся и попавшим в беду."Всякая хороша вовремя" и жизнь дана на добрые дела,неравнодушные люди никогда не пройдут мимо чужой беды.
Создавая образы различных людей в своих произведениях,Куприн призывает нас быть более внимательными,добрыми к окружающим,проявлять сострадание и отзывчивость к ближним,не оставаться равнодушными к страданиям людей.Тогда наша жизнь наполнится особым смыслом,а мир станет добрее и прекраснее.
У своєму романі "Портрет Доріана Грея" Оскар Вайльд висвітлює важливі проблеми, пов'язані з культурним, соціальним та міжособистісним аспектами людських взаємовідносин. Зокрема, Оскар Вайльд через створені ним художні образи розкриває взаємозв'язок між мистецтвом і внутрішнім світом людини. Наприклад, на думку художника Безіла, мистецтво — це певне дзеркало людської душі, воно відбиває почуття, спрямування, а також моральні якості людини. Митець ніби вкладає частинку власної душі у свій твір, і його творіння свідчить про духовний світ зображуваних людей.
Але майбутнє будь-якого творіння визначає не творець, а власник цього творіння. Доріан поклав тягар усього бруду своєї душі на свій портрет. Картина несла цей тягар аж до смерті власника, після якої повернулася до первісного вигляду.
У тісному зв'язку з цією ідеєю постає й образ лорда Генрі. Він теж був своєрідним творцем — творцем душі Доріана. Його інструментом була хибна філософія, що полонила розум юнака незвичайною новизною і таємничістю, але в той же час підточувала зсередини недосвідчене та не спокушене злом серце.
Лорд Генрі заспокоював сумління головного героя, змушував не надто піклуватися про мораль, і таким чином Доріан Грей почав своє падіння у безодню. Ймовірно, що у нього залишалась ще можливість зупинити своє падіння, коли після самогубства Сибілли Вейн він з великим тягарем на серці розмірковував про своє ставлення до дівчини, що призвело до трагічного кінця. Проте, лорд Генрі, жахливо спрощуючи трагедію жіночих почуттів, стверджує, що своєю смертю вона лише виконала свою останню роль актриси.
Крок за кроком Доріан Грей перетворюється з людини, яка має добре й чисте серце, на егоїста та злочинця, чим знищує власну душу. Оскар Вайльд підкреслює думку, що тільки сумління здатне контролювати життя людини, її вчинки і хоч не виправляти їх, але докоряти за них. Людина живе доти, доки живе її сумління, яке здатне знищити тільки вона сама.