До іть, будь ласка, дуже треба! 1. Як наведені тут риси готичного роману стосуються «Джен Ейр». Сюжет готичного роману «Джен Ейр» будується навколо таємниці:
наприклад, чийогось зникнення, нерозкритого злочину тощо.
А. Так, весь час пiдбуваються якісь загадковi події, хоча в кiнцi з'ясовусться, що нiяког тасмницi не iснує: це все була хвора фантазия дiвчини, що трохи перечиталась готичних романів.
Б. Який там готичний сюжет, жодного гота! Жодної жертви, жодного привида - це просто курям на смiх! Герой обертасться на вовка всього двічі!
В. Незважаючи на те, що тасмниця в романі с і, звісна річ, на сюжет опливае, але вона не с рушiем сюжету, бо це все ж таки роман виховання розповідь про становлення особистості, вибiр життевого шляху.
Г. Так, розкриття тасмниці замку Торнфiлд - це головний напрямок сюжету. Джен Ейр хоч би що прагне дізнатися правду й розгадуе таємницю ціною свого життя.
2. Мiсцем дiї готичного роману «Джен Ейр» зазвичай с давнiй часто покинутий, напівзруйнований замок чи монастир iз темними коридорами, таємними кiмнатами, запахом тлiну й загадковими тінями.
А. Так, це нiби водночас і замок, і монастир, бо Джен почувається там, наче її зачинили в клітці - жодної живої душі для спілкування!
Б. Джен чудово почувається в старовинному маєтку: швидко знаходить спільну мову з привидами й улаштовує вечiрку для самотнього черепа, що живе на комодi в її кімнаті.
В. Так, Торнфiлд - типовий готичний масток, такий самий усамітнений і таємничий, як і його господар, що ніде не буває й нікого не хоче знати: тут ніколи не лунає смiх i не чути веселих голосів.
Г. Так, трохи є, принаймні іноді так здається; але увага Джен чомусь зосереджена більше не на таємничому замку, а на його таємничому господареві, трохи дивному і похмурому. А маєток врешті-решт таки зруйнований.
3. Які ще риси має готичний роман? Оповідь наскрізь просочена страхом i розгортається важким ланцюгом безперервних загроз спокою, безпеці й честі героїв. Це і є найголовнішою метою автора-тримати читача в постійній напрузі й очікуваннi найгіршого.
А. Так, абсолютно точно, авторка не дає читачеві перепочити, постiйно нагнітаючи страх, весь час вигадуючи нові, ще жахливіші події й обставини, так що гепiенд здається зовсім неочікуваним і вискакує на читача з-за рогу, нiби вбивця!
Б. Так, в оповідi багато загроз спокою, безпеці й честі, але страх тут не є емоцiєю, що домінує, і це не головна мета авторки. Мета радше інша: довести, що зберігати людську гідність в будь-яких обставинах!
В. Так, починаючи з жахливих дитячих пригод у маєтку тутки (червона кімната, цькування родичiв), потiм - холод голод приниження в Ловудській школі і нарешті знущання й брехня жорстокого мiстера Рочестера-усе це є безперервним ланцюгом жахів, що ледь не закінчується голодною смертю героїнi в чистім полі.
Г. Я не читаю книги таких авторів! Вони, мабуть, якісь маніяки! Особливо жiнки, які мають так багато сестер!
6. Тепер про героя роману «Джен Ейр»:
- сама природа сюжету вимагає присутності героя-негiдника i вiн тут є;
- негiдник поступово витісняє героїню з поля зору читача
А. Сама природа сюжету вимага присутностi героя-негiдника i вiн тут є, але виявлясться не зовсім негiдником, вiн радше є жертвою обставин, просто боïться втратити Джен, через що й чинить обман.
Б. Герой-негiдник таки дійсно є, він - красень і вампір: Джен (на своє горе!) у нього закохується і тільки дивом виривається з пастки, що він наставив!
В. Так, яскравий герой поступово стає головним персонажем, а блiда, невиразна героїня вiддаляється на заднiй план, через що не зовсім зрозуміло, чому йому потрібна саме вона?
Г. Справжня негідниця-підступка Джен, а мiстер Рочестер - лише нещасна жертва!
