Иванов Вместо прежнего школьного учителя Бориса Борисовича в класс приходит молодой немец Роберт Иванович Клау. Ученики сразу почувствовали, что он — совсем не такой, как Борис Борисович. Тема подружился со своим соседом по парте Ивановым и даже стал во всем подражать ему. Говорил, что любит его так же, как маму. Иванов умел рассказывать разные интересные истории, пугал страшилками. Теме очень нравились его рассказы. «Смотрит на него Тема, смотрит на маленький, болтающийся в воздухе порыжелый сапог Иванова, на лопнувшую кожу этого сапога; смотрит на едва выглядывающий, засаленный, покрытый перхотью форменный воротничок; смотрит в его добрые светящиеся глаза и слушает, и чувствует, что любит он Иванова, так любит, так жалко ему почему-то этого маленького, бедно одетого мальчика, которому ничего, кроме его рассказов, не надо, — что готов он, Тема, прикажи ему только Иванов, все сделать, всем для него пожертвовать». Благодаря Иванову Тема стал много читать. Потом он узнал, что Иванов — круглый сирота, живет у своих богатых родственников, помещиков, но они его не очень любят. Еще Иванов часто говорил Теме, что летом надо ехать в деревню к его родственникам, там очень интересно, растут вишни, много книг… Он просил маму отпустить его, а она в ответ обещала сделать это, но если Тема перейдет в третий класс. Теме очень хотелось в деревню. Он мечтал, как поедет туда, какое это будет счастье, как он привезет оттуда много вишен маме. По утрам, когда Теме не хотелось вставать, он вспоминал своего друга, и, сознавая, что сейчас увидит его, его охватывало сладкое чувство. Он с радостью представлял, как сейчас увидит Иванова и как будет здорово, когда их одноклассник Корнев будет из зависти к ним ронять всякие обидные высказывания в их адрес. В такие минуты Тема считал себя самым счастливым человеком. Ябеда Однако настало время, когда дружба Темы с Ивановым прекратилась и мечты о деревне не осуществились. И «даже самое воспоминание об этих лучших днях из детства Темы жизнь безжалостно наложила свою гадливую печать, как бы в отместку за доставленное блаженство». Учитель французского языка Бошар был грубым и жестоким по отношению к ребятам. На уроках он хлопал своей широкой, пухлой ладонью и кричал по-французски громким равнодушным голосом: «— Voyons, voyons dons!» Что означало: «Эй, вы, потише!» Однажды на его уроке произошло нечто, изменившее жизнь Темы. Во время занятия в маленькое круглое окошко класса, проделанное в дверях, заглянул чей-то глаз. Вахнов показал глазу кукиш. Оказалось, что глаз принадлежал Ивану Ивановичу, который потребовал Вахнова к директору. Вахнов испугался и стал уверять, что это не он и что Бошар может это подтвердить. Однако Бошар его не и Вахнову пришлось идти к директору. В коридоре он стал на колени и стал умолять пощадить его. В школе все знали, что у Вахнова очень строгий отец, и Иван Иванович мальчика.
Объяснение:
Сори что много, выбири главное...
я вважаю що у медуз
Объяснение:
Майже всі ссавці мають чудово розвинений нюх. Лише в окремих видів зір та слух розвинені краще, ніж нюх. Наприклад, літаючи, кажан покладається на свій дужк чутливий слух - адже він користується звуколокацією. Але маючи тонкий слух, кажани також реагують і на запахи. Запахи добре поширюються у воді, але ссавці, що живуть у воді, під час занурення закривають носові отвори і не можуть дихати. У китів і дельфінів органи нюху відсутні, і в їхньому головному мозку немає нюхових центрів. Тюлені відчувають запахи тільки на суші, втрачаючи цю здатність у воді.
Більшість ссавців мають дуже добре розвинені органи нюху. Молекули летючих пахучих речовин зазвичай вільно циркулюють у повітрі, їх увсебіч розносить вітер. Тварина, принюхуючись, стоїть на одному місці доти, доки разом з повітрям до її носової порожнини не потрапить хоча б декілька таких молекул, надаючи потрібну їй інформацію. Найважливішою частиною органу нюху є слизова оболонка носової порожнини, яка вловлює і реєструє пахучі речовини. Звідти нерви передають інформацію до центрів нюху головного мозку. Головний мозок її аналізує, тобто визначає, шо означаєтой чи інший запах. Чим більшу поверхню носової порожнини займає слизиста оболонка, тим чутливішим є нюх. У людини вона займає 4 см , у кішки - 14 см2, а у собаки - 150 см2. У багатьох ссавців є додатковий орган нюху, який, за іменем його відкривача, називають Якобсоновим. Це - горбиста слизова порожнина в піднебінні. Такий орган має більшість ящірок та змій (саме в нього змії переносять язиком повітря). Плазуни і земноводні з його до сприймають запах їжі. У копитних тварин Якобсонів орган служить для сприйняття статевих феромонів. Саме він спонукає жеребця виявляти знаки уваги готовій до спаровування самці.Для людини запахи не є життєво важливим джерелом інформації, оскільки вона більше опирається на зір і слух, але для більшості ссавців запахи несуть дуже важливі відомості. Запахи відіграють особливо велику роль у спілкуванні матері й дитинчат. Наприклад, досвідчені вівцеводи знають, що треба зробити для того, щоб вівця, у якої померло ягня, прийняла нового сосунка: його необхідно прикрити зверху шкурою загиблого дитинчати -тільки тоді вівця почне його годувати і піклуватиметься, як своїм. Всі тварини залишають „повідомлення" у вигляді запахів. Так, великі хижаки родини котячих залишають пахучі мітки - виділення спеціальних залоз, що знаходяться на морді. Обнюхуючи залишені мітки, тварини отримують всю необхідну інформацію про їхнього власника. Якщо мітки пахнуть слабо, прибулець сміливо може продовжувати шлях по чужих володіннях, а якщо запах зовсім свіжий, йому краще зійти з дороги, щоб уникнути зіткнення з господарем території. Домінуючий самець кролика позначає калом усю територію, а секретом розташованої під підборіддям залози натирає свою партнерку і дитинчат. Так він позначає ділянку, шо належить йому, і затверджується в групі. Кал видри має дуже різкий запах. Усі куничні мають розвинені анальні залози, виділення яких використовують не тільки для позначення території, але і як засіб самозахисту.