Васютка - это главный герой рассказа Виктора Астафьева "Васюткино озеро." Васютке 13 лет, он школьник, при этом с хорошими познаниями о природе. Живет Васютка на краю тайги, на берегу Енисея, где ловит рыбу бригада Васюткиного отца. Давайте же рассмотрим его поподробнее.
Когда Васютка отправился за Кедровыми орехами, он оставлял зарубки на деревьях, но все равно заблудился. А произошло это потому, что Он увидел глухаря, он ранил его и начал преследовать, но поймав птицу и добив её, он понял, что находится в незнакомом ему месте. На Васютку напала паника, и от страха он еще дальше убежал от места обитания рыбаков. Целых 5 дней мальчик ходил по страшной, одинокой и полной опасностей тайге. Но благодаря своим познаниям в природе, он смог выжить. Он приготовил этого глухаря и найдя в своей рыболовной сумке не много соли, он съел эту птицу. Когда Васютка вышел к озеру, то он заметил проплывавшего мимо его Дядю Коляду.
После приключения Васютка стал больше прислушиваться к словам взрослым, стал более смелым и понял, что нельзя заходить в лес (тайгу) дальше положенного не отмечая путь.
Прослухавши як аудіокнигу (українською) цей роман, сам мимоволі частково здійснив пророцтво його автора - Рея Бредбері. В книзі про суспільство, яке не читає книг, яке живе лише роботою та у всьому шукає задоволення. Пожежники тим і займаються, що виїжджають на виклик аби спалити помешкання з книгами, інколи разом із його власниками. Все у такому тоталітарному суспільстві організовано так, аби ти в усьому постійно шукав веселощів і нічим не переймався. Якщо комусь і потрібно для чогось знати про що там була якась книга, то може взяти збірник коротких змістів і там знайти "вижимку" про що твір. Не знаю, можливо раніше таке було, але мені дедалі частіше трапляютсья люди, які читали книгу з-за того, що просто так треба для чогось. Наприклад, книгу масово обговорюють і аби не відставати. Коли запитуєш враження і оцінку, то у відповідь чуєш щось на зразок: "Ааа, там про чувака, який жив в Парижі, а потім війна розпочалася і він ледь втік звідтам?".
Бредбері написав і опублікував твір у далекому 1953 році. Спочатку у світ вийшов скорочений варіант під назвою "The Fireman" (1951). Дуже дивно, але тенденції до розважальної функції ТБ, тенденції до масовості і спопсованості там вже є. Більше того, мова навіть про інтерактивне ТБ. Як він міг так далеко заглянути в ті часи?
Сюжет сподобався. Оригінально. Дивно, що у нас цей роман не є широко популярним. Хоча більшу частину прослуховування твору (книжки я ще читаю, не спалюю, як у книзі:-) )) переслідували не дуже веселі думки. І все ж фінал швидше дає таки надію. Хоча і не є типовим американським хеппі-ендом.
Тема - хитрость человека
Идея - несправедливость к работающему (сорри по этому уже не мыслю()
Идея: Бык пахал , а муха сиделзна рогах- то есть ничего не делала. Мораль в том, что некоторые люди присваивают себе работу чужого человека, приравнивают себя с ним , типо делал на плане с ним - столько же работал , старался, а на самом деле нифига.