1. Походження героя. (Айвенго належав до шанованого старовинного роду саксів. Його батько — Седрік Сакс — представник тієї частини знаті, яка не бажає коритися норманам і мріє про відродження своєї незалежності.) 2. Володіння зброєю, хоробрість, спритність — риси справжнього лицаря (Незважаючи на те, що Айвенго дуже молодий, ніхто з лицарів не зумів перевершити його у мистецтві володіння зброєю. Він бере участь у всіх лицарських турнірах, відстоюючи честь і справедливість. На турнірі під Ашбою він, коли лицарі-норманн майже стали переможцями, з’являється із девізом «Позбавлений спадку» і перемагає в смертельному бою найсильнішого з норманів — гордовитого храмовника Бріана де Буагільбера.). 3. Вірність королю Річарду. (Повернувшись після хрестового походу, він вірно служить королю Річарду, який у цей час повернувся до Англії, захищає честь короля і його хоробрих воїнів.) 4. Чесність і шляхетність. (Айвенго попереджає про небезпеку Ісаака, з яким хотів розправитися храмовник, допомагає вийти із замку й дістатися до безпечного місця. Для Айвенго не має значення та обставина, що Ісаак — єврей, хоча, за тогочасними переконаннями, християнину не личило піклуватися про життя «нащадка зневаженого народу».) 5. Здатність на сильне кохання. (Айвенго усім серцем покохав вихованку Седріка — леді Ровену. Його почуття не остудило навіть те, що його батько, маючи намір одружити Ровену з Ательстаном Коїгтисбурзьким, позбавив Айвенго спадщини й вигнав із дому. Перемігши на турнірі під Ашбою, лицар Позбавлений Спадку обирає королевою турніру леді Ровену. Зрештою сила кохання перемагає: старий Седрік дарував синові прощення, і згодом Айвенго з коханою Ровеною одружуються) 6. Готовність до людям у біді. (Ребекку, дочку Ісаака, несправедливо звинуватили в чаклунстві і, за законами того часу, мали спалити на вогнищі. Шляхетний Айвенго, пам’ятаючи, як дівчина доглядала за ним, коли він був тяжко поранений, поспішає на турнір захистити її честь і мечем довести її невинність.) В образі Айвенго втілено найкращі лицарські чесноти. Автор створив портрет ідеального лицаря, врода якого поєднується з розумом і шляхетністю, а відвага — з умінням битися. Він доблесний, некористолюбний, вірний своїй коханій і своєму корол
В произведении А.С Пушкина написанного в 1873 г. " Капитанская дочка" содержит в себе историю о чести и долга молодого офицера Петруши Гринева. С первых глав этой повести видно как ответственно повёл себя Петруша отдовая свой долг Зурину. Напутствия отца для Гринева не даром с любовью к отечеству и долгом перед императрицей. которому научил его отец, Пётр не испугавшись предстал перед Пугачёвым позволив ему самому решать его судьбу. тем самым он получил уважение Пугачёва и его помилование. Так же Пугачёв Петру Гринееву с выручкой Марии Мироновой отплачивая ему услугой за услугу. Даже пакости Алексея Швабрина не сломили крепкого духа Петра Гринеева. Его предательство и клевета дали почувствовать весь вкус несправедливости и жестокой жизни молодого офицера. Но и тут Пётр не здаётся признанный предателем и соучаствинником Пугачёва он смело принимает наказание за несодеянное им приступление. К счастью возлюбленная Гренеева Мария Миронова решается идти к самой императрице доказывать не виновность своего любимого. Обычная простота и искренность Марии ей отстоять честь своего возлюбленного и судьба главных героев складывается вполне счастливой. Я думаю эта повесть говорит о чести долга и праве выбора. На примере главных героев А.С Пушкен даёт понять, что человек не всегда волен распорежаться своей судьбой. но выбор всегда остоётся за человеком и от принетого им решения зависет его будущая судьба
