Василь Голобородько народився на Луганщині. Після закінчення школи майбутній митець працював на шахті, а потім навчався у Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка, далі у Донецькому університеті, з якого його відрахували через вимогу про впровадження викладання українською мовою. Після цього В. Голобородько працював на найрізноманітніших роботах.
Талановитий український поет В. Голобородько почав друкувати свої твори у 1964 році. У 1970 році у Сполучених Штатах була надрукована його збірка «Летюче віконце», а у 1988 році — поетична збірка «Зелен день». Книга поезій «Ікар на метеликових крилах» з’явилася у 1992 році, а збірка «Калина об Різдві» у 1992 році. Увесь цей час В. Голобородько вивчав український фольклор, використовував у своїх поетичних творах елементи народної творчості.
Поетична творчість В. Голобородька оживляла стародавній світ українських обрядів, пісень і казок. У своїх творах поет намагався осмислити наше складне життя, побачити в ньому своє місце і місце своїх сучасників, передати свої переживання і відчуття. В. Голобородько писав такі слова: «Кожен народ відображає дійсність через мову і культуру, тому дійсність, відображена в українській мові, є унікальною». Наприклад, у вірші «Ми йдемо» поет зобразив українців, які гордо йшли своїм віковічним шляхом:
«Ми йдемо по Україні:
від степів до гір,
від лісів до морів —
звідусіль виходимо на прадавні шляхи,
і немає нам ліку».
Ствердження про те, що кожне українське слово прописане у літописах і проспіване в піснях, В. Голобородько стверджував і у вірші «Наша мова».
Відтворюючи красу української природи, поет зобразив незвичайну красу конвалії, яку відобразив у поезії «Дзвінкі конвалії». Ліричний герой цього поетичного твору виходить на ріг вулиці для того, щоб роздати людям квіти, подарувати їм радість і поділитися з ними неповторною красою.
В. Голобородько щиро вірив і в те, що на свято Івана Купала рослини можуть розмовляти. Так, у поезії «Мова рослин» поет передав тиху розмову цілющого зілля:
«Сон-трава каже:
«Я — щоб дитині добре спалося».
Ранник каже:
«Я — щоб рани скоро гоїлися».
Розрив-трава каже:
«Я — відкриваю таємниці».
Взагалі, В. Голобородько — талановитий український поет, який добре розумів красу української природи, який щиро прагнув донести цю красу своїм читачам, який був справжнім сином свого народу і підтвердив це своїм життям та своєю творчістю.
Объяснение:
Гоголь в своей знаменитой поэме представил целую галерею человеческих характеров, воплотив их в гротескных образах героев. В каждом из них он показал наиболее яркие отдельные черты, присущие русскому обществу.
Одним из них является Михаил Семенович Собакевич.
Он появляется четвертым в ряду помещиков, к которому обратился Чичиков по поводу покупки мертвых душ. При описании его внешнего вида, автор прибегает к сравнению с медведем. Он напоминает его и лицом и неуклюжими повадками, и своей недюжинной силой. Да и имя у него соответствующее медвежье - Михаил.
Этот образ отсылает читателя к русским сказкам про большого сильного, но при этом очень доброго топтыгина. Но у Гоголя он становится Собакевичем. Все фамилии персонажей поэмы говорящие. Они воплощают в себе главную особенность характера персонажа. И поэтому Михаил Семенович из сильного и доброго становится постоянно ругающимся и недовольным.
Полицмейстера он называет мошенником, губернатора разбойником. Все у него нехороши, вруны и нечисты на руку. Но сам при этом, когда ему понадобилось, спокойно соврал председателю палаты о том, что продал каретника Михеева, хотя тот знал о его смерти.
Описывая его поместье, автор указывает, что все окружающие предметы гармонируют с характером хозяина. Обстановка крепкая и неуклюжая. Собакевич хорошо умеет считать свои деньги, поэтому следит за своими крепостными, но не в силу какого-то человеколюбия, а потому что они тоже его собственность, приносящая доход. Он единственный из всех сразу понял намерения Чичикова, совершенно им не удивился, а лишь увидел в этом деле свою выгоду и продал мертвых душ по самой высокой цене.
Не имеющий никаких интересов, кроме желания плотно поесть, ругающий все новое и непонятное, начиная с французской еды, и заканчивая немецкими докторами, Собакевич предстает на страницах поэмы, как еще один пример русского дворянского сословья.
В этом образе Гоголь собрал и показал всю косность, ограниченность русского общества. Не случайно он замечает, что и в Петербурге встречаются такие же люди, как его герой.
Источник: Образ и характеристика Собакевича в поэме Мертвые души Гоголя сочинение
Объяснение: