Сказка-это совершенно особый мир. Чем-то он похож на наш, но и во многом отличается.
В сказках есть волшебство. И Кощей бессмертный, прекрасные и ужасные царевны,и Леший, и Баба Яга.
Каждый ребёнок попадает в этот мир в самом-самом детстве. Когда мама заботливо читает книгу, погружая в прекрасный мир волшебства. Только там, в сказках, нетронутой остаётся природа Родины, что -то очень родное и знакомое.
Можно сказать, что мир сказки-родной дом, куда мы стремимся и дорога которой лежит через станицы любимых, добрых книг.
Символіка у творі
1) Щоб підкреслити, що Остап на все життя зберіг любов до волі, письменник в епілозі змальовує вітер, який у сприйманні Остапа наділяється рисами живої істоти. (Вітер у народної творчості — символ волі.)
2) Туман у творі сприймається як цілком конкретна картина. В той же час він символізує безперспективність, невідомість шляху, який обрали герої повісті.
3) Порівняння «ніч тяглась довго, безконечно, як смерть» з великою силою передає внутрішній стан Соломії й хворого Остапа, які напружено чекали ранку.
4) Влучно використав письменник і народні прислів’я та приказки.
- Появу Соломії — вірної подруги і надійного товариша — Остап привітав прислів’ям: «При своїй небозі добре і в дорозі».
- Прислів’я Івана Котигорошка «Не їла душа часнику, не буде й смердіти», в якому висловлено тверду віру в торжество справедливості, заперечується жорстокою дійсністю.
Роль і сенс кольорів у творі
В описі природи в повісті «Дорогою ціною» переважають чорні й червоні барви: чорна — при зображенні мороку, осінньої ночі, червона — в картинах пожежі. Обидві барви співзвучні переживанням героїв. Чорна — сумному настрою, червона — страху, породженому пожежею.
Как мачеха и сестры относились к Золушке.