"Пісня про Роланда" — найвідоміший французький народний епос. У ньому розповідається про знаменитий бій біля Ронсевале між франками і маврами.
У 778 році король франків Карл Великий зі своїм військом вступив в Іспанію, що знаходилася тоді під владою мусульман. Кровопролитна війна з "невірними" велася, за народними переказами, сім років. Особливо відзначився в мій маркграф Бретані Хроутсанд, що залишився в легендах як Роланд. Про запеклу хоробрість і подвиги цього героя і розповідає пісня середньовічного співака Турольда.
Після семи років війни Карл Великий зайняв весь гірський край, до моря, і дійшов до Сарагоси. Правитель Сарагоси Марсилій вирішив прислати до Карла послів із пропозицією миру. Він готовий був навіть пообіцяти, що прийме християнство, аби тільки франки відступили від Сарагоси. Але Карл не поспішав з відповіддю ("Відповідь любив він зважити не поспішаючи"): він вирішив зібрати раду. Серед тих, кого зібрав Карл, були архієпископ Турпен, мужні воїни, граф Роланд, його товариш і побратим граф Олів'є, вітчим Роланда Ганелон. Карл побоюється зради. Роланд, племінник Карла, згодний з ним, він нагадує про підступництво Марсилія, який стратив двох посланців короля. І тільки Ганелон каже:
Поверьте не Роланду — он кичлив,
Не мне, не прочим, а ушам своим.
Желает заключить Марсилий мир.
Тоді Роланд пропонує відправити послом до Марсилія саме Ганелона. Ганело-ну доводиться підкоритися наказу короля, але злість на Роланда він затаїв. Прибувши до Марсилія, він каже сарацинам, що винуватець усіх їхніх нещасть Роланд, це він підбурює Карла продовжувати війну: "Убить его — и прекратятся войны". Ганелон пропонує підступний план: погодитися на всі умови Карла і вручити йому ключ від Сарагоси. Король поведе своє військо, залишивши ар'єргард на чолі з Роландом, і тоді Марсилій кине проти нього все своє величезне військо.
Повернувшись до Карла, Ганелон, знаючи відвагу і хоробрість Роланда, пропонує йому прикрити відступ франків. Не відчуваючи біди, Карл залишає Сарагосу. Він радить Роландові взяти половину війська, але той залишає собі лише двадцять тисяч в ар'єргарді. З ним залишаються і його вірні друзі Олів'є і Турпен. А в цей час проти них із Сарагоси виступає стотисячна рать. Граф Олів'є розуміє, що їх зрадив Ганелон, але Роландові важко повірити в це, адже Ганелон — його вітчим.
"Собрат Роланд, трубите в рог скорей, чтоб Карл дружины повернуть успел", — просить Олів'є. Однак Роланд вважає, що вчинити так — означає злякатися. Тричі Олів'є звертався до нього, але тричі йому відмовляли. "Разумен Оливье, Роланд отважен, и доблестью один другому равен". Граф Роланд надто самовпевнений, але, на жаль, зрозуміє він це занадто пізно.
Чотири рази франки відбивали натиск маврів, але п'ятий бій став для них останнім: "Лишь шестьдесят от смерти Господь". Олів'є кидає Роландові гіркий докір: "Быть смелым мало — быть разумным должно". Коли все-таки Роланд затрубив у ріг, кличучи на до королівське військо, вже було надто пізно. Карл повернув війська, прийшов на до . Але що побачив він, вступивши до Ронсевалю? Олів'є убитий, Турпен "в ста местах пронзен", загинув і Роланд. Військо його розбито. Але не військова поразка гнітить Карла — він утратив своїх найвідданіших васалів, мужніх і чесних воїнів: "Цвет Франции погиб — то видит Бог".
Карл помстився за загибель Роланда й інших доблесних лицарів, він переміг сарацинів і стратив зрадника Ганелона. Іспанія була похрещена.
Возмездие свершил король наш славный,
<...> Вот жесте [песне] и конец.
Так закінчує середньовічний співак Турольд свою пісню про славного лицаря Роланда і його друзів, що віддали життя за короля, за славу Франції.
1.Тициан написал для Филиппа II серию полотен на сюжеты древнегреческой мифологии. С 1554 по 1562 он создал семь полотен: «Даная» , «Венера и Адонис» , «Диана и Актеон» , «Смерть Актеона» «Диана и Каллисто» , «Персей и Андромеда» и «Похищение Европы» . 2.«Аякс» («Эант» ) — трагедия древнегреческого драматурга Софокла (495 г. до н. э. — 405 г. до н. э. ) на сюжет троянского цикла. Поскольку у Софокла была также несохранившаяся до нашего времени трагедия об Аяксе Локрийском [1], то настоящую трагедию нередко называют «Аякс-биченосец» . 3.«Даная» (1636—1647) — картина Рембрандта из коллекции Эрмитажа, написанная по мотивам древнегреческого мифа о Данае, матери Персея. К этому сюжету обращались такие знаменитые художники как Тициан (выше уже говорилось) , Корреджо, Госсарт, Климт. 4.«Рождение Венеры» (итал. Nascita di Venere) — картина итальянского художника тосканской школы Сандро Боттичелли 5.«Происхождение Млечного пути» (итал. Origine della Via Lattea) — картина Тинторетто, написанная около 1575 года по заказу императора Священной Римской империи Рудольфа II для украшения его пражского дворца. В настоящее время находится в Национальной галерее, в Лондоне. «Происхождение Млечного пути» считается лучшей мифологической картиной Тинторетто. 6.«Похищение дочерей Левкиппа» — картина Питера Пауля Рубенса. В этой картине Рубенс использовал миф о братьях Диоскурах, сыновьях Зевса и Леды, Касторе и Поллуксе, похитивших дочерей царя Левкиппа. 7.Гомер в восьмой песне "Одиссеи" повествует о том, как Венера изменила своему мужу Вулкану с молодым богом войны Марсом. 8.«Венера, Вулкан и Марс» — картина Тинторетто. Тинторетто не стал строго придерживаться фабулы и изобразил происшедшее на свой манер: Вулкан неожиданно появляется в покоях, где расположились ни о чём не подозревающие влюблённые. Марс в последнюю минуту прячется под стол, покрывало которого его едва скрывает, в то время как Венера подвергается унизительному обыску со стороны разгневанного мужа. 9.Английский поэт XVII в. Дж. Мильтон, пользуясь библейским материалом, создает героико-драматические произведения, в которых звучат тираноборческие мотивы ("Потерянный рай", "Возвращенный рай" и др.) . 10. Творчество М. И. Цветаевой нередко интуитивно проникает в самую суть архаического мифологического мышления (напр. , воссоздание культово-магического образа удавленной богини женственности - дерева - луны во 2-й части дилогии "Тесей", блестяще подтвержденное научным исследованием греческой религии) . Большое место мифологические мотивы и образы занимают в поэзии М. А. Волошина (стихотворные циклы "Киммерийская весна", "Путями Каина"). Мифологизм широко представлен и в драме XX в. : французский драматург Ж. Ануй (трагедии на библейские ("Иезавель") и античные ("Медея", "Антигона") сюжеты] , П. Л. Ш. Клодель, Ж. Кокто (трагедия "Антигона" и др.) , Ж. Жироду (пьесы "Зигфрид", "Амфитрион 38", "Троянской войны не будет", "Электра"), Г. Гауптман (тетралогия "Атриды") и др 11.Использование мифологических образов встречается и в некоторых произведениях советской литературы - христианско-иудейские мотивы и образы в "Мастере и Маргарите" Булгакова... Да мало ли.. . Тема мифов отражена также и во многих и многих фильмах и муьтфильмах,... В скульптуре - не перечесть ) 12.Бернард Шоу "Пигмалион
1.Тициан написал для Филиппа II серию полотен на сюжеты древнегреческой мифологии. С 1554 по 1562 он создал семь полотен: «Даная» , «Венера и Адонис» , «Диана и Актеон» , «Смерть Актеона» «Диана и Каллисто» , «Персей и Андромеда» и «Похищение Европы» . 2.«Аякс» («Эант» ) — трагедия древнегреческого драматурга Софокла (495 г. до н. э. — 405 г. до н. э. ) на сюжет троянского цикла. Поскольку у Софокла была также несохранившаяся до нашего времени трагедия об Аяксе Локрийском [1], то настоящую трагедию нередко называют «Аякс-биченосец» . 3.«Даная» (1636—1647) — картина Рембрандта из коллекции Эрмитажа, написанная по мотивам древнегреческого мифа о Данае, матери Персея. К этому сюжету обращались такие знаменитые художники как Тициан (выше уже говорилось) , Корреджо, Госсарт, Климт. 4.«Рождение Венеры» (итал. Nascita di Venere) — картина итальянского художника тосканской школы Сандро Боттичелли 5.«Происхождение Млечного пути» (итал. Origine della Via Lattea) — картина Тинторетто, написанная около 1575 года по заказу императора Священной Римской империи Рудольфа II для украшения его пражского дворца. В настоящее время находится в Национальной галерее, в Лондоне. «Происхождение Млечного пути» считается лучшей мифологической картиной Тинторетто. 6.«Похищение дочерей Левкиппа» — картина Питера Пауля Рубенса. В этой картине Рубенс использовал миф о братьях Диоскурах, сыновьях Зевса и Леды, Касторе и Поллуксе, похитивших дочерей царя Левкиппа. 7.Гомер в восьмой песне "Одиссеи" повествует о том, как Венера изменила своему мужу Вулкану с молодым богом войны Марсом. 8.«Венера, Вулкан и Марс» — картина Тинторетто. Тинторетто не стал строго придерживаться фабулы и изобразил происшедшее на свой манер: Вулкан неожиданно появляется в покоях, где расположились ни о чём не подозревающие влюблённые. Марс в последнюю минуту прячется под стол, покрывало которого его едва скрывает, в то время как Венера подвергается унизительному обыску со стороны разгневанного мужа. 9.Английский поэт XVII в. Дж. Мильтон, пользуясь библейским материалом, создает героико-драматические произведения, в которых звучат тираноборческие мотивы ("Потерянный рай", "Возвращенный рай" и др.) . 10. Творчество М. И. Цветаевой нередко интуитивно проникает в самую суть архаического мифологического мышления (напр. , воссоздание культово-магического образа удавленной богини женственности - дерева - луны во 2-й части дилогии "Тесей", блестяще подтвержденное научным исследованием греческой религии) . Большое место мифологические мотивы и образы занимают в поэзии М. А. Волошина (стихотворные циклы "Киммерийская весна", "Путями Каина"). Мифологизм широко представлен и в драме XX в. : французский драматург Ж. Ануй (трагедии на библейские ("Иезавель") и античные ("Медея", "Антигона") сюжеты] , П. Л. Ш. Клодель, Ж. Кокто (трагедия "Антигона" и др.) , Ж. Жироду (пьесы "Зигфрид", "Амфитрион 38", "Троянской войны не будет", "Электра"), Г. Гауптман (тетралогия "Атриды") и др 11.Использование мифологических образов встречается и в некоторых произведениях советской литературы - христианско-иудейские мотивы и образы в "Мастере и Маргарите" Булгакова... Да мало ли.. . Тема мифов отражена также и во многих и многих фильмах и муьтфильмах,... В скульптуре - не перечесть ) 12.Бернард Шоу "Пигмалион
Вот смотри извини что такое долгий
Объяснение:
"Пісня про Роланда" — найвідоміший французький народний епос. У ньому розповідається про знаменитий бій біля Ронсевале між франками і маврами.
У 778 році король франків Карл Великий зі своїм військом вступив в Іспанію, що знаходилася тоді під владою мусульман. Кровопролитна війна з "невірними" велася, за народними переказами, сім років. Особливо відзначився в мій маркграф Бретані Хроутсанд, що залишився в легендах як Роланд. Про запеклу хоробрість і подвиги цього героя і розповідає пісня середньовічного співака Турольда.
Після семи років війни Карл Великий зайняв весь гірський край, до моря, і дійшов до Сарагоси. Правитель Сарагоси Марсилій вирішив прислати до Карла послів із пропозицією миру. Він готовий був навіть пообіцяти, що прийме християнство, аби тільки франки відступили від Сарагоси. Але Карл не поспішав з відповіддю ("Відповідь любив він зважити не поспішаючи"): він вирішив зібрати раду. Серед тих, кого зібрав Карл, були архієпископ Турпен, мужні воїни, граф Роланд, його товариш і побратим граф Олів'є, вітчим Роланда Ганелон. Карл побоюється зради. Роланд, племінник Карла, згодний з ним, він нагадує про підступництво Марсилія, який стратив двох посланців короля. І тільки Ганелон каже:
Поверьте не Роланду — он кичлив,
Не мне, не прочим, а ушам своим.
Желает заключить Марсилий мир.
Тоді Роланд пропонує відправити послом до Марсилія саме Ганелона. Ганело-ну доводиться підкоритися наказу короля, але злість на Роланда він затаїв. Прибувши до Марсилія, він каже сарацинам, що винуватець усіх їхніх нещасть Роланд, це він підбурює Карла продовжувати війну: "Убить его — и прекратятся войны". Ганелон пропонує підступний план: погодитися на всі умови Карла і вручити йому ключ від Сарагоси. Король поведе своє військо, залишивши ар'єргард на чолі з Роландом, і тоді Марсилій кине проти нього все своє величезне військо.
Повернувшись до Карла, Ганелон, знаючи відвагу і хоробрість Роланда, пропонує йому прикрити відступ франків. Не відчуваючи біди, Карл залишає Сарагосу. Він радить Роландові взяти половину війська, але той залишає собі лише двадцять тисяч в ар'єргарді. З ним залишаються і його вірні друзі Олів'є і Турпен. А в цей час проти них із Сарагоси виступає стотисячна рать. Граф Олів'є розуміє, що їх зрадив Ганелон, але Роландові важко повірити в це, адже Ганелон — його вітчим.
"Собрат Роланд, трубите в рог скорей, чтоб Карл дружины повернуть успел", — просить Олів'є. Однак Роланд вважає, що вчинити так — означає злякатися. Тричі Олів'є звертався до нього, але тричі йому відмовляли. "Разумен Оливье, Роланд отважен, и доблестью один другому равен". Граф Роланд надто самовпевнений, але, на жаль, зрозуміє він це занадто пізно.
Чотири рази франки відбивали натиск маврів, але п'ятий бій став для них останнім: "Лишь шестьдесят от смерти Господь". Олів'є кидає Роландові гіркий докір: "Быть смелым мало — быть разумным должно". Коли все-таки Роланд затрубив у ріг, кличучи на до королівське військо, вже було надто пізно. Карл повернув війська, прийшов на до . Але що побачив він, вступивши до Ронсевалю? Олів'є убитий, Турпен "в ста местах пронзен", загинув і Роланд. Військо його розбито. Але не військова поразка гнітить Карла — він утратив своїх найвідданіших васалів, мужніх і чесних воїнів: "Цвет Франции погиб — то видит Бог".
Карл помстився за загибель Роланда й інших доблесних лицарів, він переміг сарацинів і стратив зрадника Ганелона. Іспанія була похрещена.
Возмездие свершил король наш славный,
<...> Вот жесте [песне] и конец.
Так закінчує середньовічний співак Турольд свою пісню про славного лицаря Роланда і його друзів, що віддали життя за короля, за славу Франції.