Одного прекрасного дня я вирішив поїхати в зоопарк. Я вже давно не був там і дуже скучив за мавпами, слонами та іншими тваринами.
Щойно я приїхав, я відразу ж пішов до мавп. Вони, як завжди, були дуже цікавими і почали мене оглядати з усіх боків. Я вирішив пожартувати над ними і почав кидати їм горіхи. Мавпи, звичайно ж, із задоволенням їх ловили.
Але раптом одна мавпа вирішила мене налякати і показала мені свої гострі ікла. Я злякався і вирішив втекти від неї. Мавпа, бачачи мій стан, почала сміятися. Я зрозумів, що все було жартом і вирішив узяти свій горіх і дати їй.
Однак, коли я простягнув їй горіх, вона взяла його і кинула в мене. Я був ображений і вирішив більше не жартувати з тваринами.
Після цього я пішов до слонів. Вони були дуже милими і я вирішив погодувати їх. Я купив кілька банок із морквою і почав годувати слонів.
Один зі слонів був дуже голодний і почав тиснути мене своєю важкою лапою. Я був у шоці і не знав, що робити. Але тут прийшла на до інша мавпа, яка підбігла до слона і стала його відволікати.
Я зрозумів, що тварини в зоопарку також люблять пожартувати і не варто їх підводити. І я вирішив, що наступного разу я буду обережнішим і не гратимуся зі своєю долею
Родился Александр Иванович Куприн 26 августа (7 сентября) 1870 года в городе Наровчат (Пензенская губерния) в небогатой семье . В шестилетнем возрасте Куприна отдали в класс Московского сиротского училища, из которого он вышел в 1880 году. После этого Александр Иванович учился в военной академии, Александровском военном училище. С 1890 года был подпоручиком в пехотном полку. Во время службы были изданы многие очерки, рассказы, повести: «Дознание», «Лунной ночью». Спустя четыре года, Куприн вышел в отставку. После этого писатель много путешествует по России, пробует себя в разных профессиях. В это время Александ Иванович познакомился с Иваном Буниным, Антоном Чеховым и Максимом Горьким . Александр Куприн также любил писать рассказы для детей. Для детского чтения им были написаны произведения «Слон», «Скворцы», «Белый пудель» и многие другие.
Для Александра Ивановича Куприна жизнь и творчество неразделимы. Не принимая политику военного коммунизма, писатель эмигрировал во Францию.
3. Акакиевич Башмачкин за столько лет службы по чину, потому что у него не было цели. Он не видел своего будущего.
2. Сослуживцы и остальные не обращали внимания на Акакия, а если и обращали, только усмехались над ним. Он был снова муха.
4. Акакий любил брать работу на дом, переписывая документы.
8. Он поник духом при этой новости из-за того, что ему придется покупать новую, а денег толком на еду даже не хватало.
10. Новая шинель стала его мечтой, потому что он представил как будет в ней выглядить, как к нему будут относиться с ней и в ней он видел свою первую за жизнь цель. Акакий экономил на всем.
11. После пропажи шинели в нем умер чиновник, он увидел всё безразличие людей к нему. И после этого в нем умер его чиновник, но не как не человек, так как человеческая душа у него давно была мертва.
14. Маленький человек - человек, который не может постоять за себя и он будто бы маленький (но не телом, а внутренней натурой). Он не может постоять за себя, он не имеет собсвенное мнение.
19. Гоголую это понадобилась ради того, чтобы показать, что он умер не просто телом, а то, что внутри умер тот чиновник, который потом стал мстить всем тем, кто отказал ему в
Відповідь:Ось)
Пояснення:
Одного прекрасного дня я вирішив поїхати в зоопарк. Я вже давно не був там і дуже скучив за мавпами, слонами та іншими тваринами.
Щойно я приїхав, я відразу ж пішов до мавп. Вони, як завжди, були дуже цікавими і почали мене оглядати з усіх боків. Я вирішив пожартувати над ними і почав кидати їм горіхи. Мавпи, звичайно ж, із задоволенням їх ловили.
Але раптом одна мавпа вирішила мене налякати і показала мені свої гострі ікла. Я злякався і вирішив втекти від неї. Мавпа, бачачи мій стан, почала сміятися. Я зрозумів, що все було жартом і вирішив узяти свій горіх і дати їй.
Однак, коли я простягнув їй горіх, вона взяла його і кинула в мене. Я був ображений і вирішив більше не жартувати з тваринами.
Після цього я пішов до слонів. Вони були дуже милими і я вирішив погодувати їх. Я купив кілька банок із морквою і почав годувати слонів.
Один зі слонів був дуже голодний і почав тиснути мене своєю важкою лапою. Я був у шоці і не знав, що робити. Але тут прийшла на до інша мавпа, яка підбігла до слона і стала його відволікати.
Я зрозумів, що тварини в зоопарку також люблять пожартувати і не варто їх підводити. І я вирішив, що наступного разу я буду обережнішим і не гратимуся зі своєю долею