Леся Українка, справжнє ім'я Лариса Петрівна Косач-Квітка, була видатною українською поетесою, драматургом, прозаїком, перекладачем і громадською діячкою. Її неординарність полягає у декількох аспектах.
1. Талант і творчість: Леся Українка була надзвичайно обдарованою письменницею, яка відіграла важливу роль у розвитку української літератури. Вона створила багато визначних творів, які проникнуті поетичністю, глибоким філософським змістом і сильною емоційною силою. Її поезія відзначається оригінальністю мови, ритмів та образності. Леся Українка також була перекладачем, яка перекладала твори з інших мов на українську, що розширило літературний канон української мови.
2. Соціальна активність: Леся Українка була громадською діячкою і активно взаємодіяла з соціально-політичними проблемами свого часу. Вона підтримувала ідеї соціальної справедливості, боролася за права жінок і національну свободу. Її літературні твори містили соціальні й політичні алегорії, в яких вона засуджувала насильство, тиранию та соціальну нерівність.
3. Життєва сила: Неординарність Лесі Українки полягає й у її життєвій силі і відваги. Вона випромінювала енергію, мужність і стійкість, незважаючи на великі фізичні страждання через тяж
ку хворобу – туберкульоз кісток. Вона показала неймовірну силу волі і завзяття, продовжуючи працювати і творити навіть у скрутних обставинах.
Один з прикладів неординарності Лесі Українки може бути її відома поема "Лісова пісня", написана в 1901 році. Цей твір вражає оригінальністю своєї поетичної мови та глибиною філософського змісту. У ньому Леся Українка втілює образ лісу, який стає символом національної боротьби українського народу. Вона поєднує природні образи з політичним патріотизмом, створюючи поетичний шедевр, який до сьогодні залишається актуальним та вражаючим.
Неординарність Лесі Українки проявляється не лише у конкретних творах, але й у її впливі на літературу та суспільство в цілому. Вона залишила помітний слід в українській культурі, вважається однією з найвидатніших поетес світової літератури, і досі її твори викликають захоплення та захопленість серед читачів.
Пушкин предугадал свою популярность. За три месяца до смерти поэт написал стихотворение «Я памятник себе воздвиг нерукотворный», которое стало своего рода его поэтическим завещанием. Он говорит о себе, как о национальном поэте, и утверждает, что право на всенародную любовь заслужил тем, что своей поэзией пробуждал в людях «чувства добрые». «Чувства добрые» — это прежде всего гуманность. Уже ранние произведения Пушкина проникнуты вольнолюбивыми настроениями, духом свободы, восславлять которую в «жестокий век» очень трудно, а порой и опасно (и биография поэта об этом свидетельствует). Пушкин учит нас хранить верность дружбе: быть верными своим друзьям не только в радости, но и «в бурях, и в житейском горе»
Обратим внимание на 4-6-ю строчки. В них содержатся не только «тёмные» слова, хотя их неясность может быть не замечена, но и два ныне устаревших архаических факта грамматики. Во-первых, разве нас не удивляет словосочетание открой… взоры? Ведь сейчас можно только бросать взоры, устремить взоры, потупить взоры, но не открывать. Здесь существительное взоры имеет старое значение «глаза». Слово взор с таким значением встречается в художественной речи первой половины XIX века постоянно. Безусловный интерес здесь представляет причастие «сомкнуты». Краткое причастие, как известно, в предложении всегда является сказуемым. Но тогда, где то подлежащее, к которому оно относится? По смыслу слово сомкнуты явно тяготеет к существительному взоры, но оно является (открой что?) несомненным прямым дополнением. Значит «сомкнуты» является определением к слову «взоры».
Леся Українка, справжнє ім'я Лариса Петрівна Косач-Квітка, була видатною українською поетесою, драматургом, прозаїком, перекладачем і громадською діячкою. Її неординарність полягає у декількох аспектах.
1. Талант і творчість: Леся Українка була надзвичайно обдарованою письменницею, яка відіграла важливу роль у розвитку української літератури. Вона створила багато визначних творів, які проникнуті поетичністю, глибоким філософським змістом і сильною емоційною силою. Її поезія відзначається оригінальністю мови, ритмів та образності. Леся Українка також була перекладачем, яка перекладала твори з інших мов на українську, що розширило літературний канон української мови.
2. Соціальна активність: Леся Українка була громадською діячкою і активно взаємодіяла з соціально-політичними проблемами свого часу. Вона підтримувала ідеї соціальної справедливості, боролася за права жінок і національну свободу. Її літературні твори містили соціальні й політичні алегорії, в яких вона засуджувала насильство, тиранию та соціальну нерівність.
3. Життєва сила: Неординарність Лесі Українки полягає й у її життєвій силі і відваги. Вона випромінювала енергію, мужність і стійкість, незважаючи на великі фізичні страждання через тяж
ку хворобу – туберкульоз кісток. Вона показала неймовірну силу волі і завзяття, продовжуючи працювати і творити навіть у скрутних обставинах.
Один з прикладів неординарності Лесі Українки може бути її відома поема "Лісова пісня", написана в 1901 році. Цей твір вражає оригінальністю своєї поетичної мови та глибиною філософського змісту. У ньому Леся Українка втілює образ лісу, який стає символом національної боротьби українського народу. Вона поєднує природні образи з політичним патріотизмом, створюючи поетичний шедевр, який до сьогодні залишається актуальним та вражаючим.
Неординарність Лесі Українки проявляється не лише у конкретних творах, але й у її впливі на літературу та суспільство в цілому. Вона залишила помітний слід в українській культурі, вважається однією з найвидатніших поетес світової літератури, і досі її твори викликають захоплення та захопленість серед читачів.