Написати твір:Зображення життя, культури в літературі ХХ-ХХІ століття.Твір писати за творами Шолом-Алейхем "Тев'є-молочник" та Е. Сігел "Історія одного кохання "
Література ХХ-ХХІ століття пропонує нам унікальну можливість зануритися в різноманітні світи, де відображені життя та культура того часу. Двома видатними творами, які глибоко проникають у сутність людського існування та відображають цінності та проблеми свого часу, є "Тев'є-молочник" Шолом-Алейхема та "Історія одного кохання" Е. Сігел.
У "Тев'є-молочнику" ми зустрічаємося з головним героєм, Тев'єм, який є молочником в єврейському селі. Твір розповідає про його боротьбу зі змінами, що наближаються до його традиційного життя. Через внесені зміни, Тев'є змушений змагатися зі своїми власними переконаннями і звичаями, ставлячи питання про важливість традицій та родинних зв'язків у сучасному світі.
"Історія одного кохання" Е. Сігел розгортається у бурхливих подіях ХХ століття, коли світ зазнавав непоправних змін. У цьому романі відображені долі героїв, які вибухають з-під контролю та навмисно порушують традиційні норми. Це повість про кохання та справжню людську сутність, яка, незалежно від змін у світі, зберігає свою вагомість та цінність.
Обидва ці твори пропонують нам поглиблене вивчення соціальних проблем, етичних дилем, коли старі цінності зіштовхуються з новими реаліями. Вони зображають трагічні, але іноді і комічні ситуації, в яких герої вимушені шукати своє місце у змінюватися світі.
Завдяки цим творам ми отримуємо можливість зануритися у різні культурні контексти, розуміти соціальні проблеми, які стали випробуванням для людства у ХХ-ХХІ столітті. Вони допомагають нам розширити свої горизонти, сприяють розумінню різноманітності та багатства людського досвіду.
Таким чином, зображення життя та культури в літературі ХХ-ХХІ століття відображає складність та багатогранність людського існування, показуючи нам як пережиті події, так і надії на майбутнє. Ці твори відображають світ, який змінюється, але зберігає своє важливе місце у нашому розумінні сучасності.
ЛАОКОО Н, Лаокоо нт (Λαοκόων), в греческой мифологии троянский прорицатель (или жрец). Когда троянцы в недоумении и нерешительности рассматривали оставленного ахейцами деревянного коня и некоторые предлагали ввести его в город, Лаокоон яростно возражал против этого, предостерегая соотечественников от коварства греков. Однако троянцы, выслушав рассказ Синона, всё больше склонялись к тому, чтобы принять в город этот дар ахейцев. В это время на Лаокоона, приносившего вместе с сыновьями жертву Посейдону, напали две приплывшие по морю змеи, растерзали детей Лаокоона и задушили его самого, после чего укрылись в храме Афины. Троянцы поняли это как наказание Лаокоону за непочтение к Афине и принесённому ей в дар коню и поспешили ввести деревянное чудовище в город, уготовив тем самым себе погибель (Verg. Aen. II 40—53 и 199—231). Другие источники (в том числе не дошедшая трагедия «Лаокоон» Софокла, fr. 370—377) объясняли гибель Лаокоона иначе: Аполлон запретил Лаокоону, бывшему его жрецом, вступать в брак и иметь детей, но Лаокоон нарушил запрет и, больше того, сошёлся со своей женой в самом храме Аполлона (на троянской равнине). За это он и был наказан богом, причём, по одному из вариантов мифа, змеями были задушены только дети Лаокоона (произошло это в том же самом храме, где Лаокоон оскорбил Аполлона), сам же он оставался в живых, чтобы вечно оплакивать свою судьбу (Quint. Smyrn. XII 444—497).
В греческой мифологии Лаокоон – троянский прорицатель, жрец Аполлона. Когда троянцы в недоумении и нерешительности рассматривали оставленного ахейцами деревянного коня и некоторые предлагали внести его в город, Лаокоон поддержал Кассандру, заявившую, что в коне прячутся вооруженные люди. С криком: «Бойтесь данайцев (греков), дары приносящих!» – он бросил в коня копье. Оно вонзилось в деревянный бок, отчего оружие воинов внутри коня зазвенело. После бурной речи Синона, убеждавшего троянцев, что деревянный конь – это священная статуя, пренебрежение к которой обратит против города саму Афину, Лаокоон заявил, что Синон лжет, и обратился к троянскому царю Приаму с требованием не верить его словам. Затем он удалился, чтобы с двумя сыновьями принести жертву Посейдону. Нужно сказать, что троянцы, девять лет назад забросав камнями жреца храма Посейдона, решили не искать ему замены до окончания войны, а его обязанности на этот срок возложили на Лаокоона. Во время подготовки алтаря к жертвоприношению две огромные морские змеи, посланные Аполлоном, выбрались на берег и, обвившись вокруг сыновей Лаокоона, задушили их. Поспешившего им на Лаокоона ждал такой же страшный конец. После этого змеи вползли в храм Афины, одна из них обвилась вокруг ног богини, а другая спряталась под ее эгидой. Увидев это, Приам решил, что деревянный конь – действительно священная статуя, а Лаокоон наказан богиней за то, что вонзил в нее копье, и потому распорядился ввести деревянное чудовище в город. Действительной же причиной гибели Лаокоона и его сыновей было желание Афины убедить троянцев в истинности рассказа Синона и тем самым усыпить их бдительность. Согласно другой версии, случившееся с Лаокооном и его сыновьями не имело никакого отношения к войне. Аполлон послал морских змей, чтобы наказать Лаокоона за то, что тот вопреки данной им клятве женился и обзавелся детьми (более того, он возлег со своей женой в самом храме Аполлона). По этой версии, свершившие свое черное дело змеи укрылись в храме Аполлона. Некоторые утверждают, что змеи задушили только сыновей Лаокоона, а сам он остался в живых, чтобы вечно оплакивать свою судьбу.
Література ХХ-ХХІ століття пропонує нам унікальну можливість зануритися в різноманітні світи, де відображені життя та культура того часу. Двома видатними творами, які глибоко проникають у сутність людського існування та відображають цінності та проблеми свого часу, є "Тев'є-молочник" Шолом-Алейхема та "Історія одного кохання" Е. Сігел.
У "Тев'є-молочнику" ми зустрічаємося з головним героєм, Тев'єм, який є молочником в єврейському селі. Твір розповідає про його боротьбу зі змінами, що наближаються до його традиційного життя. Через внесені зміни, Тев'є змушений змагатися зі своїми власними переконаннями і звичаями, ставлячи питання про важливість традицій та родинних зв'язків у сучасному світі.
"Історія одного кохання" Е. Сігел розгортається у бурхливих подіях ХХ століття, коли світ зазнавав непоправних змін. У цьому романі відображені долі героїв, які вибухають з-під контролю та навмисно порушують традиційні норми. Це повість про кохання та справжню людську сутність, яка, незалежно від змін у світі, зберігає свою вагомість та цінність.
Обидва ці твори пропонують нам поглиблене вивчення соціальних проблем, етичних дилем, коли старі цінності зіштовхуються з новими реаліями. Вони зображають трагічні, але іноді і комічні ситуації, в яких герої вимушені шукати своє місце у змінюватися світі.
Завдяки цим творам ми отримуємо можливість зануритися у різні культурні контексти, розуміти соціальні проблеми, які стали випробуванням для людства у ХХ-ХХІ столітті. Вони допомагають нам розширити свої горизонти, сприяють розумінню різноманітності та багатства людського досвіду.
Таким чином, зображення життя та культури в літературі ХХ-ХХІ століття відображає складність та багатогранність людського існування, показуючи нам як пережиті події, так і надії на майбутнє. Ці твори відображають світ, який змінюється, але зберігає своє важливе місце у нашому розумінні сучасності.