Достоинства:
глубокая основная мысль, интересный сюжет, реальная основа, прекрасный язык Недостатки:
не обнаружены Эрнест Сетон-Томпсон - канадский и американский писатель британского происхождения, написавший огромное количество произведений о животных.
Считается, что литература о братьях наших меньших, диких и домашних, предназначена для детей, но я с этим не согласна. Я очень люблю нашу планету, флору и фауну, поэтому мне интересно читать и перечитывать рассказы о природе и животных даже в моем недетском возрасте.
"Лобо" - мое самое любимое произведение Эрнеста Сетона-Томпсона.
Автор рассказывает нам об исключительной волчьей стае, которая была грозой для всех пастухов и скотоводов долины Куррумпо. Вожаком этой стаи был огромный сильный волк по кличке Лобо. Вместе со своими волками он разорял долину в течение долгого времени, и никто не мог с ним справиться. Ко многим ухищрениям прибегали охотники, но все было тщетно: вожак уберегал себя и свою стаю от отравы и капканов. Он был непобедимым, неуязвимым волком. У него было одно слабое место - любовь.
Для меня этот рассказ в первую очередь знаменует огромную силу любви. Сколько раз мы слышали истории из фильмов, книг, из жизни о сильных, стальных людях, позволивших себе непростительную слабость - любить. Ты можешь не бояться ничего: ни боли, ни страданий, ни лишений, ни унижений, но если вдруг это коснется твоего любимого человека, ты сделаешь все, чтобы его . Это важнейшая мысль, показывающая великую силу и главнейшую роль любви в жизни человека.
То же самое происходит и с Лобо. Огромный, сильный, умный, неуловимый хищник, обходящий все хитроумные ловушки и преграды, попадается, когда ударяют в его единственное слабое место - чувство большой любви.
Несмотря на жестокость, конец рассказа потрясающе прекрасен, мы понимаем, что Лобо не побежден, он был победителем, им навсегда и остался. Слова о льве, голубе и орле, потерявших главное в жизни, я знаю наизусть и всегда помню, настолько прекрасен язык произведения.
События, описываемые Эрнестом Сетоном-Томпсоном, произошли в его реальной жизни, что делает эту историю еще более трагичной, но в то же время более прекрасной, ведь это означает, что волки и в жизни, а не только на страницах книг испытывать великую любовь. В интернете я даже нашла фотографии настоящих Лобо и Бланки.
По мотивам рассказа был снят художественный фильм, правда с измененным концом.
Советую вам прочитать это потрясающее произведение, наглядно показывающее, что животные умеют любить так же, как и люди, а возможно, и намного сильнее.
Объяснение:
Нині практично всі випускники українських шкіл прагнуть вступати до вищих навчальних закладів. Україна має значно більше університетів, ніж країни Європи. Я вважаю, що вища освіта не потрібна абсолютно всім. На мою думку, працю за покликання душі можна знайти й без ступеня бакалавра чи магістра.
Людям слід розуміти, що професія має бути корисною для самого себе й суспільства. Кожному необхідно відчувати, що його професія необхідна народу. Яскравим прикладом може слугувати байка видатного українського філософа Григорія Савича Сковороди «Бджола та Шершень». Автор доводить, що праця має стати для людини природною потребою та «найсолодшою поживою», лише тоді вона «потрібне робить неважким, а важке — непотрібним». У силі байки Григорій Сковорода бачить щастя людини в «природженому ділі». У творі Бджола — «герб мудрої людини, що в природженому тілі трудиться». Вона говорить: «Нам незрівнянно більша втіха збирати мед, ніж споживати. До цього ми народжені». Шершень — «образ людей, що живуть крадіжкою чужого й родилися на те, щоб їсти й пити». Бджола бачить себе хоч і в тяжкій, але «сродній праці». Шершень не розуміє її, а тільки принижує та ображає: «ти така дурна». Глибокий зміст — головне, що є в Байках Сковороди. Автор так сказав: «Байка тоді нікчемна та баб’яча, коли в простому та чудному лушпинні своєму не ховає зерна істини». На жаль, людей, які хочуть працювати лише за гроші, а не за покликом душі усе більшає.
Робота має приносити людині задоволення. Після виконаної справи ми повинні розуміти, що час не пройшов дарма. Нехай втрачено багато сил, та задоволення, отримане від роботи, має бути неповторним. Не можу не згадати художників, скульпторів, модельєрів, поетів, співаків, акторів. Люди отримують задоволення від своєї професії. Художники всі свої почуття викладають у неймовірно гарні картини. Актори знаходять себе на сцені. Вони мають ролі, які повинні пронести крізь себе, зіграти щиро, від душі. Лиш тоді людина вважатиметься гарним актором.Співаки заворожують людей своїм невимовно чудовим, сильним голосом. Поети ті чи інші почуття, радість, щастя, смуток виливають у віршах. Можливо, якщо дозволити людині заробляти на життя тим, що в неї виходить найкраще та найлегше, вона з задоволенням буде займатися такою роботою, не вважаючи її тяжкою повинністю. Робота буде «сродною» тоді, коли, виконавши її, людина водночас, можливо, буде відчувати фізичну втому, але й задоволення від виконаного.
Я дуже поважаю волонтерів, які віддаюсь свій час, гроші, сили заради до іншим. Саме ці люди залишили часто високооплачувані посади чи просто звичне місце роботи, і жертвують свїм життям заради інших. Тут рівними стають усі: і ті, що мають вищу освіту, і той, що щойно встав зі шкільної парти.
Отже, ми переконалися, що краще бути гарним будівельником, праця якого приносить користь, а не посереднім юристом, не надто потрібним суспільству.
литература уникальна, ведь над ними трудились известные нами писатели, их цель состоит в том, чтобы донести до человека цену труда, жизни, любви и счастья. мы как бы проживаем жизнь за место персонажа, проходим все трудные пути, ищем новые возможности, выходы и в конце, узнав судьбу персонажа, мы стараемся в жизни не допустить тех же ошибок, что и он, конечно это трудно, поскольку зачастую мы учимся на собственных ошибках.
я бы пожелал, чтобы все мы усвоили уроки, которые приведены для нас авторами в книжках. Я сам стараюсь выполнить эту миссию, цель, поскольку, как мы знаем : "если хочешь изменить мир, начни с себя"