1.Починайте з себе
По-перше, треба розібратися, чому саме у вас немає друзів. Можливо, ви надто сором’язлива та невпевнена в собі людина, чи навпаки– зухвала та невихована? Знайдіть свої позитивні й негативні риси й навчіться ними користуватися.
2.Шукайте нові знайомства
Якнайменше проводьте часу вдома. Якщо є можливість вийти прогулятися, чому б нею не скористатись? Ходіть у парки, кафе, сквери. Прихопіть із собою свого собаку,так у вас з’явиться можливість зустріти людину, що зацікавиться вашою тваринкою і,можливо, першою заведе розмову.
3.Робіть перші кроки
У відносинах потрібно не тільки брати, але й віддавати. Якщо ви сподіваєтесь на довіру й чесність від свого друга, то вмійте ділитися цим.Не вважайте, що все відбудеться само собою. Проявляйте активність, за людей в гості, пропонуйте прогулятися, і ви здивуєтеся, як багато людей захочуть підтримати вашу ініціативу.
4.Не нав’язуйтесь
Дуже важливо не перестаратися з третьою порадою й вміти відрізняти ініціаторство від нав’язливості. Пам’ятайте про те, що у кожної людини має бути власний простір і час, який вона не зобов’язана витрачати лише на вас.
5.Кажіть “так”!
Коли хтось вас кудись за є – погоджуйтеся! Спробуйте вибратися з дому і почати заводити нові знайомства. Навіть якщо конкретно ця особа не викликає у вас інтересу, вона може познайомити вас з іншими людьми, що можуть бути цікавими для вас. Ходіть на вечірки, концерти та інші зустрічі для нових знайомств.
Объяснение:
В рассказах О. Генри очень часто встречаются сюжеты с тонким юмором, что присутствует и в "Вожде краснокожих". Именно поэтому хочется читать и читать эту новеллу! Похищенный малыш совсем не чувствовал себя несчастным в этом лесу и пещере. Десятилетний ребёнок моментально объявил себя Вождём краснокожих, грозой равнин при этом приукрасил себя по всем индейским правилам - засунул в голову перья ястреба. Все его следующие проказы и игры смешны, хоть и жестоки. Старому охотнику Хенку (он же похититель Билл ) было обещано лишить его скальпа. Второй преступник, получивший прозвища Змеиный глаз и Соглядатай, приговаривался к изжариванию на костре.
Море плавится в заливе драгоценной синевой.
Вниз бегу. Обрыв за мною против солнца желтый, яркий,
А холмистое прибрежье блещет высохшей травой.
Вниз сбежавши, отдыхаю. И лежу, и слышу, лежа,
Несказанное безмолвье. Лишь кузнечики сипят
Да печет нещадно солнце. И горит, чернеет кожа.
Сонным хмелем входит в тело огневой полдневный яд.
Вспоминаю летний полдень, небо светлое... В просторе
Света, воздуха и зноя, стройно, молодо, легко
Ты выходишь из кабинки. Под тобою, в сваях, море.
Под ногой горячий мостик... Этот полдень далеко...
Вот опять я молод, волен, - миновало наше лето...
Мотыльки горячим роем осыпают предо мной
Пересохшие бурьяны. И раскрыта и нагрета
Опустевшая кабинка... В мире радость, свет и зной.