Творчасць яна баршчэўскага. плачка.хто яна такая? вобраз плачкі — міфалагічны. пра яе, не то заступніцу за ўсіх пакрыўджаных, не то саму нечым пакрыўджаную жанчыну, расказвае ў апавяданні шостым сляпы францішак, а ў размову ўключаюцца шляхціц завальня і яго пляменнік, ад імя якога вядзецца роспаведзь у творы.скажам адразу, што вопратка жанчыны і яе знешняе аблічча сведчаць пра трагізм і яе лёсу, і лёсу людзей, з якімі яна так часта сустракаецца: «вопратка яе белая, як снег, на галаве — чорны ўбор, і чорная хустка накінута на плечы. твар хоць і смуглы ад сонца і ветру, але гожы і паглядны, вочы жывыя, і заўсёды блішчаць на іх слёзы». белае з чорным — прыкмета жалобы. слёзы на вачах — яшчэ адна прыкмета — сведчаць пра ўспрыманне гераіняй жыцця як трагедыі, пра гора, якое яна носіць у сваёй душы. ці не так, як ісус хрыстос, які таксама нёс цяжкі крыж за ўсё людства? у сэрцы сваім плачка захоўвае нейкую таямніцу, бо часта людзі чуюць з яе вуснаў словы: «няма каму даверыць таямніцу сэрца майго! »загадкавая істота плачка часцёй з’яўляецца ў «пакінутых , у пустых касцёлах і на руінах», бывае, сядзіць пад дрэвамі, а вечарам на камені. як сонца зойдзе заліваецца слязьмі. каго яна айлаквае? чаму не хоча адкрыцца людзям? можа, таму што яны не вартыя яе слёз? такія пытанні ў мяне напрошваюцца. i адказ на іх можа быць станоўчы, таму што, як спавядаецца сляпец, маладыя людзі не лічылі, падобна старым, што кабета прадказвае нешта дрэннае, а думалі, што яна паказвае месца, дзе схаваны скарб. i шукаюць яго. а іншыя святыя ідэалы — ім не патрэбныя. у тым, што гэта так, пераконваюць нас і перададзеныя: апавядальнікам словы ўбогага чалавека, «які даўней увесь свет абышоў»: «браты! слёзы і нараканні гэтай жанчыны абяцаюць вам не золата і срэбра. кабета плача на парозе забытае вамі святыні. вы думаеце толькі пра 6агацце, а вас чакаюць беднасць і пакуты».плачка — прадвесніца суровых выпрабаванняў чалавецтва. i, з тэк-сту відаць, яна на баку сумленных, чыстых душой людзей. як вось у гэтым эпізодзе: калі маладыя людзі шукальнікі скарбу каля капліцы не знайшлі ягр і вырашылі адпомсціць чалавеку — прароку бяды закінуць яму асінае гняздо, што з’явілася на месцы, дзе стаяла плачка, дык перад старым чалавекам рассыпалася золата, палову якога плачка сказала ўзяць сабе, а палову — аддаць убогім.не ўдалося здабыць скарбу з зямлі і пану: адно толькі яго перахавалі з падземнага склепа косці нябожчыкаў, а ён прыдбаў рэліквію — кайданы, у якія тыя былі закаваныя. плачка ж малілася і плакала над магілаю за супакой чалавечых душ.не здабылі багацця з зямлі і юнакі пад полацкам, а выкапалі толькі шкілет рыцара пры поўным узбраенні — у панцыры, шаломе-шышаку, з мячом. калі ж шукальнікі скарбаў хацелі забраць зброю, зээявіўся волат і вынес хціўцам прысуд: «нікчэмныя людзі! золату і срэбру прадалі вы свае душы. думаючы адно пра багацце, вы зняважылі прах героя, які слаўна кончыў тут сваё жыццё. прыйдзе час падняцца змагіл мёртвым, і вы будзеце зганьбаваныя перад усім светам! »думаецца, што завальня правільна ацаніў дзеі плачкі, калі сказаў, што яны нібыта «папярэджанне людзям, каб выправілі свае людзі ганяюцца за багаццем не дзеля таго, каб рабіць бліжнім дабро, а каб нічога не рабіць або — што яшчэ горш — каб шкодзіць».такім чынам, плачка — гэта міфалагічная істота, якая засцерагае людзей ад злосных учынкаў, папярэджвае іх, што можа адбыцца тра-гедыя.
Почка — орган нарастания, возобновления и вегетативного размножения (энциклопедия садоводства, 1990). почки плодовых растений различаются между собой по строению и функциям, по месторасположению на стебле и времени прорастания. по строению и функциям почки бывают вегетативными и генеративными. вегетативная (ростовая) почка представляет собой побег, состоящий из оси, конуса, роста зачатков листьев и кроющих почечных чешуй. вегетативные почки меньшего размера, более удлиненные и заостренные, чем генеративные. после прорастания вегетативные почки побеги различной длины. генеративные (цветковые, плодовые) почки содержат зачатки цветков, а у ряда пород и вегетативных органов — листьев и ростовых почек. в связи с этим по своему строению генеративные почки бывают простыми и смешанными (вегетативно-генеративными). простые генеративные почки имеют хорошо развитые зачатки цветка, из которых развиваются только цветки и плоды. после плодоношения на месте простой цветковой почки остается только рубец. такие почки свойственны в основном косточковым . смешанные (вегетативно-генеративные) почки имеют полноценные зачатки цветков, соцветий, листьев и стеблей. из одной такой почки образуются генеративные органы, а также листья и побеги. они свойственны семечковым . генеративные смешанные почки более крупные и округленные по сравнению с вегетативными. зная отличительные признаки генеративных почек, можно прогнозировать урожай будущего года и правильно регулировать при обрезке нагрузку деревьев урожаем. в зависимости от положения на стебле почки бывают верхушечными (терминальными, конечными) и боковыми (стеблевыми, коллетеральными). чаще всего почки располагаются на верхушке стебля и в пазухах листьев одиночно, иногда парами или по три. в том случае, если в пазухе листа образуется несколько почек, они называются сериальными, если расположены одна под другой (орех грецкий), и коллетеральными, если расположены рядом, бок о бок (персик). из общего числа закладывающихся на растении пазушных почек в дальнейшем развиваются, как правило, лишь немногие. одна часть пазушных почек полностью отмирает, а другая на неопределенно долгое время замирает, превращаясь в так называемые спящие почки, которые трогаются в рост в случае гибели основной почки. сформировавшиеся на стеблях почки у разных пород и сортов прорастают в различное время. в зависимости от времени прорастания почки подразделяются на скороспелые, нормальные (позднеспелые) и спящие. скороспелые почки в нормальных условиях прорастают в год формирования и , как правило, преждевременные побеги. нормальные (позднеспелые) почки в нормальных условиях прорастают и новообразования на следующий год после формирования. спящие почки слаборазвиты и внешне остаются длительное время недеятельными (у яблони до 20-25 лет). их ось ежегодно удлиняется, по мере утолщения ветвей. в результате этого почка сохраняет поверхностное положение на стебле. у семечковых пород спящие почки более долговечны (живут до десятка лет), а у косточковых менее долговечны, особенно у вишни. они могут тронуться в рост, если удалить верхушечную почку, или если она сама отмирает. особо следует отметить спящие почки в стволах плодовых деревьев, погруженные в древесину, обрастаемые ею и нарастающие от камбия по мере утолщения ствола. после поломки или среза ствола над ними они «просыпаются», образуя побеги.
Как то раз я с родителями ездил в лес за грибами. я с мамой пошел в одну сторону, а остальные в другую. мы ходили по лесу, собирали грибы, но потом вдруг обнаружили, что заблудились. сначала мы напугались, но потом решили пойти вперед и найти выход из леса. так и произошло. через полчаса мы вышли на красивую зеленую поляну перед фермой. на полянке паслись коровы, овцы и козы. мы поняли, что это другая сторона леса и пошли назад. через некоторое время и с мамой вышли из лесу с полной корзиной грибов.