Даніель Дефо. Письменник, ім'я якого добре знають як дорослі, так і діти. Світова його слава тримається перш за все на його романі «Пригоди Робінзона Крузо». Роман, який ось уже більше двох століть читають у всьому світі. Він передається з покоління в покоління, і онуки читають його з не меншим захопленням, ніж батьки й дідусі.
Чим же так приваблює читачів герой роману Робінзон Крузо? Що особисто мені подобається в ньому? А те, що він великий трудівник, людина невтомної енергії, оптиміст. Інший на його місці загинув би, опинившись у таких обставинах. Робінзон опинився сам на острові, йому протистояв світ, глибоко байдужий до нього, який навіть не знав про його існування. Море, вітер, дощі і цей острів з його дикою флорою і фауною — ось усе, що оточувало Робінзона. І варто було йому хоч на хвилину опустити руки, відмовитися від щохвилинної боротьби з грізними силами природи, цей острів, напевно, став би його могилою. Але він зумів напружити свій розум, силу волі, щоб у таких екстремальних умовах не тільки вижити, а й залишитися людиною. Для цього йому необхідно було оволодіти не тільки багатьма професіями (що він і зробив), а навіть законами оточуючого світу. Не може не приваблювати в Робінзоні і наполегливість, цілеспрямованість. Він збудував собі житло-фортецю, зумів з кількох зерняток виростити врожай пшениці, перетворити диких кіз на свійських тварин, зростити виноградну лозу. А ще мені подобається в цьому герої те, що вже з перших днів перебування на острові він насаджує дерева, приручає тварин. Він ніколи не дає собі послаблення, чітко планує свій день: спочатку читає Священне Писання, далі —- полювання, сортування, сушіння й приготування їжі, догляд за худобою, робота по господарству.
Заповітною його мрією було збудувати човен і нарешті вибратися з цього острова. Він знайшов відповідне дерево, повалив його й кілька місяців видовбував з нього човен. Коли човен нарешті був готовий, Робінзон зрозумів, що спустити його на воду йому не вдасться: занадто важкий. Але він не втрачає сили духу, стійко переносить невдачу.
Нарешті Робінзон знайшов собі товариша — П'ятницю, якого він навчив говорити, займається його вихованням, долаючи його дикарські звички.
Немало ще випробувань довелося пережити Робінзону, доки він знову потрапив на свою батьківщину. Але вижити в екстремальних умовах і залишитися людиною йому до сила волі, хоробрість, невтомна працелюбність, наполегливість і оптимізм. Цим і приваблює мене Робінзон Крузо. І такі риси характеру я б хотіла виховати в собі.
В сказке "Черная курица или подземные жители" скрытый смысл. С одной стороны может показаться, что вот повезло мальчику - ничего не делает, а на уроках отвечает и это всего лишь за молчание про это подземное царство. Но на самом деле сказка учит быть добрым, честным и не быть меркантильным. Учит быть добросовестным во всех делах, а также учит нести ответственность за свои поступки. И еще одно золотое правило - за все в жизни нужно платить. Уметь дружить, отдавать добро, а не только пользоваться им, быть честным с собой.
На початку твору Фауст — вчений, який усе життя присвятив науці та пошуку істини. На відміну від учених-схоластів, він намагається процес пізнання зробити засобом практичного перетворення світу, що є одним з просвітницьких гасел. Фауст — шановна людина: він рятував мешканців під час епідемії. В нього є учні, він — всебічно розвинена особистість, але не відчуває задоволення, відчуття, шо його життя має сенс. Фауст дійшов висновку про обмеженість людського розуму. Такий емоційний стан навіть навіває героєві думки про самогубство. Але суперечка між Богом і Дияволом у «Пролозі на Небі», їхній вибір Фауста як найкращого зразка людини для експерименту для розв’язання їхньої суперечки, поява, як наслідок цих подій, Мефістофеля в оселі Фауста, докорінно змінюють долю героя
Чим же так приваблює читачів герой роману Робінзон Крузо? Що особисто мені подобається в ньому? А те, що він великий трудівник, людина невтомної енергії, оптиміст. Інший на його місці загинув би, опинившись у таких обставинах. Робінзон опинився сам на острові, йому протистояв світ, глибоко байдужий до нього, який навіть не знав про його існування. Море, вітер, дощі і цей острів з його дикою флорою і фауною — ось усе, що оточувало Робінзона. І варто було йому хоч на хвилину опустити руки, відмовитися від щохвилинної боротьби з грізними силами природи, цей острів, напевно, став би його могилою. Але він зумів напружити свій розум, силу волі, щоб у таких екстремальних умовах не тільки вижити, а й залишитися людиною. Для цього йому необхідно було оволодіти не тільки багатьма професіями (що він і зробив), а навіть законами оточуючого світу. Не може не приваблювати в Робінзоні і наполегливість, цілеспрямованість. Він збудував собі житло-фортецю, зумів з кількох зерняток виростити врожай пшениці, перетворити диких кіз на свійських тварин, зростити виноградну лозу. А ще мені подобається в цьому герої те, що вже з перших днів перебування на острові він насаджує дерева, приручає тварин. Він ніколи не дає собі послаблення, чітко планує свій день: спочатку читає Священне Писання, далі —- полювання, сортування, сушіння й приготування їжі, догляд за худобою, робота по господарству.
Заповітною його мрією було збудувати човен і нарешті вибратися з цього острова. Він знайшов відповідне дерево, повалив його й кілька місяців видовбував з нього човен. Коли човен нарешті був готовий, Робінзон зрозумів, що спустити його на воду йому не вдасться: занадто важкий. Але він не втрачає сили духу, стійко переносить невдачу.
Нарешті Робінзон знайшов собі товариша — П'ятницю, якого він навчив говорити, займається його вихованням, долаючи його дикарські звички.
Немало ще випробувань довелося пережити Робінзону, доки він знову потрапив на свою батьківщину. Але вижити в екстремальних умовах і залишитися людиною йому до сила волі, хоробрість, невтомна працелюбність, наполегливість і оптимізм. Цим і приваблює мене Робінзон Крузо. І такі риси характеру я б хотіла виховати в собі.