Александр Грин написал замечательную повесть «Алые паруса». В этой повести он не старался показать нам чудо, сказку, волшебство. Писатель хотел сказать, что они бывают, дать нам надежду на чудо. Маленькая девочка по имени Ассоль однажды встретилась с Эглем, который сказал ей, что во взрослой жизни к ней приплывёт прекрасный принц, на огромном корабле, над которым будут развеваться алые паруса. С тех пор главная героиня только и ждала и мечтала, когда же исполнится предсказание Эгля. Этим принцем суждено стать молодому человеку по имени Грей. Он воспитывался в богатой семье. Однажды в детстве, находясь в библиотеке, совсем ещё юный Грей увидел картину, на которой был изображён капитан корабля. И тогда Грей начал мечтать о море. И он смог воплотить эту мечту в жизнь, действительно став капитаном. Однажды его судно с алыми парусами подошло к берегу. Красавица Ассоль крикнула стоявшему на борту капитану – «Это я!». И Грей полюбил девушку и забрал её с собой. Таким образом сказка стала реальной, мечта Ассоль сбылась. И если бы не её встреча с Эглем, то сказки могло бы и не быть. Волшебник Эгль подарил мечту и надежду девушке, и они претворились в жизнь. Повесть Александра Грина «Алые паруса» — это история о том, что мечты человека сбываются. Необходимо только верить и ждать! И любому из нас рано или поздно повезёт.
Людство уже не одне тисячоліття хвилюють питання про те, кого можна назвати справжньою Людиною і як нею стати. Питання важкі, але пошуки на них стимулюють особистість до досконалості.
На мою думку, Людиною може називатися лише той, хто за будь-яких ситуацій прагне і вміє залишатися самим собою, йти своїм шляхом, бути вірним своєму вибору, не втрачати почуття гідності, робити добрі справи, не хизуючись цим.
Деякі люди люблять власні недоліки пояснювати недосконалістю світу. Але ж у кожного з нас завжди є вибір. Слід пам'ятати слова відомого американського письменника О. Генрі: «Треба прагнути бути людиною, незважаючи на всю жорстокість навколишнього світу».
Ця тема неодноразово порушувалася в літературі. Власне, художня література багато робить для того, щоб виховати із особистості справжню людину. Цікавим є вірш англійського письменника Р. Кіплінга «Якщо...». Автор поезії розглядає багато морально-етичних проблем і дає поради, як саме слід виховувати особистість. Р. Кіплінг пише:
Як зможеш все віддати без остатку,
Без жалю все поставити на стіл, —
Програвшися ж, почати бій спочатку,
В мовчанні гордім втрату цю знести.
А ще слід бути порядним і скромним незалежно від посади, яку ти обіймаєш, оптимістом, вперто йти до поставленої мети, не шкодуючи сил і часу.
Хай час біжить! Невтомний біг хвилини
Ущерть наповнить смислом ти зумій!
Тоді я зможу мовить: ти — Людина,
Твоя — Земля і все, що є на ній.
Так, жити за такими нормами дуже важко. Але головне — мати бажання чинити саме так. Тож вибір Залишається за кожним із нас.
