ответ ПОБЛАГОДАРИ Нещодавно мені до рук потрапила книга Льюїса Керролла «Аліса в країні чудес». І я раптом зрозумів, що жодного разу її не читав. Звичайно, я багато разів бачив різні екранізації, але оригінал не читав ніколи. Вирішив це виправити і не дарма - казка виявилася ще краще фільмів.
Головна героїня казки - дівчинка Аліса, яка живе в Англії. Чари, затягує тебе в книгу, починається з перших же сторінок: в фантастичний світ Алісу захопив незвичайний білий кролик, одягнений в жилетку і з годинником на ланцюжку. Прохід в країну чарівництва був кролячу нору, крізь яку Алісі довелося довго падати.
З дівчинкою відразу стали відбуватися небачені чудеса. Коли вона що-небудь з'їдала або випивала, то змінювалася в розмірі, виростаючи або зменшуючись. Ще їй довелося зустріти чимало різних незвичайних героїв. Один з моїх улюблених персонажів - Чеширський кіт. Він був веселим, безстрашним, мудрим, смішно жартував і був твердо впевнений, що в їхньому світі все божевільні. Кот допомагав Алісі, був її провідником і радником в цій незвичайній країні. Він навіть не боявся червоною королеви, міг посперечатися з нею і залишитися при цьому неушкодженим. Ще кіт міг ставати невидимим. А через те, що Алісу його раптове зникнення лякало, робив це поступово.
Головний негативний персонаж - це Королева. Вона була навіженої і істеричної, наказуючи стратити всіх підряд за будь-які провини. Добре ще, що король бігав і тихенько відміняв жахливі вироки подружжя. Інакше у них незабаром зовсім не залишилося б підданих.
Взагалі, всі персонажі цієї незвичайної історії цікаві по-своєму, кожен має свій характер і за кожним дуже цікаво гати.
Наскільки мені відомо, ця казка свого часу мала певний політичний підтекст і в ній можна було дізнатися деяких тодішніх політиків. Зараз же цей прихований сенс давно загублений і нам у спадок дісталася дивовижна і незвичайна історія дівчинки, яка подорожувала в чудовій країні, де немає нічого неможливого.
Подробнее - на -
Объяснение:
Тема поезії «Астролог» – неординарна особистість у навколишньому світі. Для героя цієї поезії бути астрологом – не просто якась робота чи заняття, а б життя: «У нього палка потреба, У нього жадання слізне:/ окраєць нічного неба піймати у фокус лінзи…».
Ліричний герой поезії показаний як людина творча, мабуть, він дивак для довколишніх «Він дивиться тільки вгору, і небо лоскочуть вії», але він має внутрішню свободу, хоча земні спокуси йому видно з горища, «коли в полудневу пору від кухні смаженим віє».
Характер лирического героя показан в развитии. Душа его, отказавшись от любви, похожа на душу дельца и эгоиста. Она наполняется унынием, «злобою ревнивою», «мучительной тоской». Герой прикрывает душевное опустошение холодной усмешкой, об этом свидетельствует эпитет «ленивой». Автор ставит многоточие, разрывает затем его пробелом, деля на две неравные части, заставляя нас на мгновенное остановиться.
Противоречия в душе лирического героя поэт показывает с антитезы: «пламя страсти – благоразумья строгой власти»; с психологических эпитетов: «душе ленивой».
Стихотворение написано ямбом. Стихотворение разделено на две неравные части. В первой части герой говорит о никчемности и даже вреде писем возлюбленной, с которой они не могут быть вместе. Во второй части (дециме) лирический герой акцентирует внимание на том, что несмотря на: «пускай мне время доказало, что правды в них и проку мало…», но «…и теперь они мне милы…».
Лирический герой, видимо, сторонник всего продуктивного, требует от лирической героини невозможного, пользу от её писем. Но какую пользу, продуктивность в письмах можно требовать от влюбленной женщины?
Стихотворение заканчивается развернутым эпитетом «… поблекшие цветы с могилы погибшей юности моей! В этом эпитете заключены и другие средства выразительности: метафора, сравнение.