Вася вырос.Он не знал куда деваться, и тут он вспомнил трущобы , в которых находились его друзья. Он подошёл к башне , но там никого не было.Оказывается Валик давно уже работал в хорошей компании. " Рад встрече!"- сказал Валик и протянул руку. Вася недоверчиво кивнул и тоже протянул ему ладонь. В этот момент он почувствовал себя тем же ничтожеством , которым был тогда перед ним Валик. Он расплакался и убежал.Ему было стыдно за то , что он жил лучше чем они и радостно за то , что у Валика теперь хорошее будущее в одном флаконе.
Все дуже просто, зараз спробую пояснити різницю. як відомо ілля муромець та соловей розбійник - є персонажами вигаданими (міфічними) , тобто ніякого відношення до справжніх історичних фактів їх існування не мають. це вигадка народу, який пов'язував їхнє ім'я з ідеалами краси та людяності, чи навпаки вкладав у них негативні якості та чесноти. таким чином за цих надуманих та, по суті, фантастичних героїв, люди мали змогу змальовувати ті умови в яких їм доводилось жити, а також закладати у ці образи ті принади та людські риси, які на той час чи були у повазі (сила, мужність, безстрашшя, рішучість) чи навпаки негативно сприймалися населенням (грабіж, убивства, погроми, насилля,…) . тоді як, робін гуд (або інакше робін «хороший» , «гарний» , «добрий» ) навпаки персонаж, який справді існував і жив у епоху феодалізму в ії. за його діяння і вчинки він здобув всенародну славу і повагу серед простих людей, які по суті знали лише ім'я героя – робін. тоді як прізвище його залишалося для них загадкою (це і не дивно адже знаючи ім'я і прізвище грабіжника стража королівства, одразу ж почало шукати його і допитувати його родичів і близьких людей) . а відтак щоб скласти певне уявлення про цю людину, вони прозвали його не інакше як гуд – тобто «хороший, гарний, добрий» . це і не дивно адже його діяння і вчинки, дійсно заслуговували на повагу і шану серед простого пригнобленого населення. саме тому для них він був «хорошим» . що не можна сказати про відношення до робіна ійських феодалів – пограбованих ним. таким чином слава про робіна була настільки великою, настільки сильно він укорінився і своїх вчинках у спогадах населення, що незабаром про нього почали складати різноманітні легенди, у образ нашого героя найкращі людські якості і чесноти (справедливість, щедрість, порядність, мужність, хитрість, розсудливість, доброту) . адже годі було сумніватися, що у героя захисника знедолених можна було представляти у іншому світлі. незабаром, слава про робіна – захисника знедолених, поширилась не тільки по всій окрузі ійського королівства, але й за межі цієї держави, маючи все більше і більше прихильників з інших країн. згадки і легенди про цю дійсно легендарну особистість, слава про нього і по нині жива, відома майже в усіх куточках світу, прославляючи як ім'я так і добрі заслуги перед простим людом цього дійсно існуючого історичного персонажу. ось так і виходить, люди живуть вмирають а слава про них і нині жива. до речі в україні також був свій робін гуд. однак звали його дещо інакше – олекса довбуш, жив він на заході україни, стеріг багатіїв і вельмож, на дорогах князівства, грабував їх а майно награбоване віддавав простим людям, однак його історія закінчилася трагічно. одного разу стражі князя (пам’ятаю тільки польсько-литовського чи російського) його все таки зловили, і згодом вбили. однак своїми подвигами також здобув всенародну славу.
Ночью молодой барин владимир дубровский поджег свой дом, в нем тоже назрел бунт, и крестьяне его поддержали. дом со спящими приказчиками горел, а на крыше сарая металась кошка. кузнец архип, один из самых отважных бунтарей, рискуя жизнью, спас животное. почему же так сочетается в людях жестокость и мягкосердечие? я думаю потому, что человек выражает протест против насилия, несправедливости, зла и, когда гуманные доводы не приводят к положительному результату, понимает, что без холодной и расчетливой борьбы ему не победить. а невинных, слабых, забитых, если ты сильнее, нужно защищать. поэтому те, у кого было сильно развито чувство свободы и справедливости, ушли с дубровским в лес.
Он подошёл к башне , но там никого не было.Оказывается Валик давно уже работал в хорошей компании.
" Рад встрече!"- сказал Валик и протянул руку.
Вася недоверчиво кивнул и тоже протянул ему ладонь. В этот момент он почувствовал себя тем же ничтожеством , которым был тогда перед ним Валик.
Он расплакался и убежал.Ему было стыдно за то , что он жил лучше чем они и радостно за то , что у Валика теперь хорошее будущее в одном флаконе.