Гарна бекеша в Івана Івановича! ну та й чудова! А які смушкиї Хай йому біс, які смушки! сизі з морозомі Я ставлю бозна-шо, коли ще в кого знайдуться такі! Гляньте, ради бога, на них, особливо, як стане він з кнм-небудь розмовляти, гляньте збоку: що то за смакота! Описати не можна: оксамиті сріблої вогоньї Господи боже мій! Миколаю чудотворче, угодннку бо¬жий! чому ж то в мене иемае такої бекеші? Він пошнв її тоді ше, як Агафія Федосіївна не їздила до Києва. Ви знаєте Ага- фію Федосіївну? та сама, що відкусила вухо засідателеві. ОІре- гарна людина Іван Іванович! Який у нього дім у МиргородіІ Круг нього з усіх боків дашок на дубових
По улицам Слона водили, Как видно, напоказ. Известно, что Слоны в диковинку у нас, Так за Слоном толпы зевак ходили. Отколе ни возьмись, навстречу Моська им. Увидевши Слона, ну на него метаться, И лаять, и визжать, и рваться; Ну так и лезет в драку с ним. "Соседка, перестань срамиться, - Ей Шавка говорит, - тебе ли со Слоном возиться? Смотри, уж ты хрипишь, а он себе идет Вперед И лаю твоего совсем не примечает. - "Эх, эх! - ей Моська отвечает, - Вот то-то мне и духу придает, Что я, совсем без драки, Могу попасть в большие забияки. Пускай же говорят собаки: "Ай, Моська! знать, она сильна, Что лает на Слона!"
я точно не знаю