Для становлення людської особистості велику роль відіграє знання свого минулого та ставлення до нього. Пишатися своїм минулим, перейматися його проблемами, продовжувати справу своїх пращурів чи, навпаки, соромитися, мовчати про нього як про невиліковну спадкову хворобу - ось питання, на які має відповідати історичний твір. Бо через кілька століть новонароджений Положишило може й не дізнатися про долю свого пращура чи, дізнавшись, засоромитися або не зрозуміти тих болей і радощів, якими жило минуле, а народ без минулого, ніби дерево без коріння, - легка здобич для невсипущого Зла.
Історичний твір завжди був одним з найголовніших чинників пробудження національної свідомості народів.
Історію треба знати, вивчати, аби творити сучасне й майбутнє, не повторюючи помилок попередників. У цьому й полягає мудрість історії. А історія українського народу була від самого початку надто кривавою.
А чи не тому, що дух наш виснажився за довгі тисячоліття змагання за право існувати, жити; чи не тому наші сучасники втратили нині дух вольниці і непокори - дух життя, а не існування? Колись цей дух українцям піднімали кобзарі, а зараз цю функцію перейняли історичні твори, про колишніх героїв, непереможних уже в тому, що здатні на бунт, заряджаючи своєю енергією маси. І доки існує хоча б один такий бунтівник - народ буде жити, нація буде існувати.
Потреба заглянути в глибину століть диктується необхідністю збагнути сенс забутих уроків історії, знайти в них живі і на дихаючі цінності, створені нашими предками. їх надбання — не просто нагромадження давно минулого, а передусім та життєтворна святиня, до якої знову і знову припадаємо, вирушаючи в незвідану путь соціальних перетворень. Історичний досвід минулого — це досягнення і прорахунки наших предків, його належить покласти в підмурок розвитку народу. Забувати або нехтувати ним означає зводити будівлю нашого майбутнього на піску. Іншими словами, визнавати себе випадковими подорожніми на стежках світової історії, які не знають, навіщо прийшли у світ, для чого живуть і чого повинні досягти.
Подробнее - на -
Объяснение:
Ежели каждый будет кусаться, то лучше и не жить на свете…
белый борзой щенок с острой мордой и желтым пятном на спине.
Ежели сказал, что бродячая, стало быть, и бродячая… Истребить, вот и все.
белый борзой щенок с острой мордой и желтым пятном на спине. В слезящихся глазах его выражение тоски и ужаса
Нет, это не генеральская… – глубокомысленно замечает городовой. – У генерала таких нет. У него всё больше легавые…
полицейский надзиратель Очумелов в новой шинели
Собачонка ничего себе… Шустрая такая… Цап этого за палец! Ха-ха-ха… Ну, чего дрожишь? Ррр… Рр… Сердится, шельма, цуцик этакий…
Можно, наоборот, ходить в церковь только потому, что это сейчас стало модным, и молиться только для того, чтобы «обеспечить» себе вечную жизнь. К сожалению, и такое бывает. Но с другой стороны, если человек искренне верит в Бога и стремится выполнять все его заповеди, он постарается также быть и милосердным. Для меня в милосердии основное — бескорыстие. Например, во время войны сестры милосердия самоотверженно ухаживали за ранеными, рискуя своей жизнью, выносили раненых и убитых с поля боя, и все это совершенно безвозмездно. Кроме того, они морально поддерживали солдат, не давая им упасть духом, что играет огромную роль в их победах. Имен большинства из них мы никогда не узнаём, но мы всегда будем благодарны им за их самоотверженный труд.
К сожалению, сейчас, в наше трудное время перемен, такие качества, как милосердие, доброта, желание уходят на задний план, а, вытесняя их, вперед выдвигаются деловая хватка, умение получить прибыль и забота, прежде всего, о себе. Милосердных людей сейчас не много, да и то остальные относятся к ним если не как к умалишенным, то по крайней мере как к глупым. Сейчас никто не старушке перейти через дорогу, донести сумку, не подаст нищему, не сирот и тяжелобольных. А мне кажется, что именно в наше время истинного милосердия людям больше всего не хватает. Конечно, богатые люди могут себе позволить сделать пожертвование в различные фонды но очень часто только для того, чтобы об этом упомянули в газете или по телевидению. А те люди, которые действительно хотят зачастую не располагают средствами для этого. Но можно не только материально, но и духовно. Поддержка и понимание для каждого из нас значит не меньше, чем материальное благополучие. Я думаю, если бы люди больше заботились о других, исчезло бы с лиц людей выражение какой-то