Лопахина нельзя считать подлинным вишнёвого сада,потому что им движут не благородные чувства.Лопахин обладает своеобразным комплексом неполноценности,он слишком крепко помнит о том,что его отец был крепостнымв вишнёвом саду и его не пускали на барскую кухню.Лопахин обязательно должен доказать,что он внук крепостного сумел преобрести новые возможности в жизне.Поэтому чтобы изжить комплекс,он должен приобрести вишнёвый сад.Лопахин является хищником,уничтожавшим слабое и больное.Таким образом Лопахин не ставил перед собой цель вишнёвый сад.Его побуждением была личная выгода и сугубо эгоистические цели.
В останні роки життя у Верна виникли проблеми зі слухом, він майже втратив зір, але всеодно продовжував писати. Його романи виходили ще п’ять років після його смерті до 1910 року, як було домовлено, двічі нарік.Вже казали, що легенди оточували його завжди, але він їх не заперечував, тільки посміхався. Скромний, утаемничиний, не любив говорити про себе. Іноді вказував на карту, що висіла в його кабінеті “Я вдовольняюсь ось цим. Йду слідами своїх героїв. Від справжніх мандрів мені завжди доводилося відмовлятися “.Ще в XIX ст. наші земляки мали змогу познайомитися з творами Жуля Верна завдяки першим перекладам його творів із французької мови, які зробила українська письменниця Марко Вовчок (показує портрет); росіянка за походженням, вона невтомно працювала на благо української культури. Біографія письменниці багата на події, поїздки, зустрічі та спілкування з найвидатнішими людьми епохи. Вона товаришувала з письменником Іваном Тургенєвим, композитором Олександром Бородіним, вченимфізіологом Іваном Сєченовим, вченимхіміком Дмитром Менделєєвим, співачкою Поліною Віардо. Марія Олександрівна з 1867 року завідувала постійним відділом зарубіжної літератури в журналі “Отечественные записки”, де публікувалися її переклади та огляди творів іноземних авторів. Жуль Берн зустрівся з цією чарівною жінкою в Парижі і висловив бажання, щоб перекладала його твори саме вона: письменник цілком довіряв їй, такій розумній, освіченій, інтелігентній жінці, яка тонко відчувала французьку мову й досконало нею володіла. Українська письменниця переклала понад 20 творів Жуля Верна.