в невеличкому районі на захід від площі вашінгтона вулиці показилися й розбились на вузькі смужки, що називаються прої. ці проїзди утворюють химерні кути й повороти. там одна вулиця перетинає навіть сама себе разів зо два. якомусь художникові пощастило відкрити надзвичайно цінні властивості цієї вулиці. уявімо собі, що збирач боргів з рахунком за фарби, папір та полотно, йдучи цим маршрутом, раптом стрічає самого себе, коли він уже повертається назад, не діставши в оплату жодного цента! отож люди мистецтва незабаром налетіли в старий чудернацький грініч-вілідж упошуках вікон, що виходять на північ, гостроверхих дахів xviii століття, голландських мансард і низької квартирної платні. потім вони притягли туди з шостої авеню кілька олов'яних кухлів та одну-дві жаровні й утворили «колонію».
