Есенин написал это стихотворение в 1917 году.Сергей Есенин* * *Разбуди меня завтра рано. Уже февральские события порождают совершенно иной социальный настрой в лирических стихах Есенина. Он радостно приветствует приход нового дня свободы. Это свое душевное состояние он с огромной поэтической силой выражает в прекрасном стихотворении "Разбуди меня завтра рано...". С. Толстая-Есенина рассказывает, что "по словам Есенина, это стихотворение явилось первым его откликом на Февральскую революцию". С революционным обновлением России связывает Есенин теперь и свою дальнейшую поэтическую судьбу.
Стихотворение "Разбуди меня завтра рано" В этом стихотворении используется анапест (потомучто ударение идет на последний слог и это трехсложная стопа). В любом стихотворении, даже в есенинском присутствует инверсия (измененный порядок слов). Например вместо того, чтобы сказать "Я тебя и гостя воспою" он пишет "Воспою я тебя и гостя). В стихотворении есть эпитеты: облачная куща, шапка-месяц и др. Олицетворения: треплет ветер и др. Присутствует переделка падежей: вместо того, чтобы сказать "Говорят, что я скоро стану знаменитым русским поэтом" Есенин пишет "Говорят, что я скоро стану знаменитый руссий поэт".
Мороз и солнце; день чудесный! Ещё ты дремлешь, друг прелестный- Пора, красавица, проснись: Открой сомкнуты негой взоры Навстречу северной Авроры, Звездою севера явись! Вечор, ты помнишь , вьюга злилась, На мутном небе мгла носилась; Луна, как бледное пятно, Сквозь тучи мрачные желтела, И ты печальная сидела- А нынче... погляди в окно: Под голубыми небесами Великолепными коврами, Блестя на солнце, снег лежит; Прозрачный лес один чернеет, И ель сквозь иней зеленеет, И речка подо льдом блестит. Вся комната янтарным блеском Озарена. Веселым треском Трещит затопленная печь. Приятно думать у лежанки. Но знаешь: не велеть ли в санки Кобылку бурую запречь ? Скользя по утреннему снегу, Друг милый, предадимся бегу Нетерпеливого коня И навестим поля пустые , Леса, недавно столь густые, И берег, милый для меня.
Так маленька Ассоль справді жила у двох світах: реальному і в світі своїх фантазій і мрій. Що стосується реального світу: Ассоль проживала в невеличкому портовому містечку разом із батьком одинаком. Її батько заробляв на життя виготовлення фігурок та іграшок з дерева. Ассоль допомагала йому, відносячи фігурки до крамниці. Але одного разу дівчинка заблукала у лісі та зустріла загадкового чоловіка. З цього моменту в Ассоль з`являється її уявний світ. Уявний світ: у лісі загадковий чоловік розповідає Ассоль, що у майбутньому на кораблі з пурпуровими вітрилами до неї прибуде принц, який стане коханням її життя. Дівчинка просто загорілася цією мрією. Коли вона повернулася додому, Ассоль розповіла все батьку, а він подумавши, що це просто ще одна вигадка доньки, погоджується з нею. Від цього віра Ассоль стала ще твердішою. Вона вирішила, що не дивлячись ні на, що зустріне свого принца. Щож стосовно дитинства: дівчинка не мала матері, але батько дуже сильно її любив та опікував. Ассоль любила сидіти на його колінах, коли він працював. Можна сказати, що в їхніх стосунках була повна ідилія. Але окрім батька в Ассоль не було ніякої підтримки. Вона навіть не мала друзів. А все через те, що всі в місті вважали її божевільною, бо дівчинка жила своєю мрією. Але чи можна так казати на людину з такою сильною вірою та силою волі. Але, як кажуть, у кожної людини своя думка.
