Неймовірні пригоди Івана Сили» — пригодницька повість про долю гірського силача із Закарпаття, який став чемпіоном Чехословаччини та Європи з кількох видів спорту, здобув велику кількість перемог. Автор твору — Гаврош Олександр Дюлович.
Неймовірні пригоди Івана СилиАвторГаврош Олександр ДюлововичМоваукраїнська
Уперше повість побачила світ у «Видавництві Старого Лева» у 2007 році. У 2014 році у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» вийшла її друга, розширена редакція.
Сюжет твору. КомпозиціяРедагувати
ЕкспозиціяРедагувати
Іван Сила приїжджає до столиці, щоб знайти роботу та своє призначення в житті.
Зав'язкаРедагувати
На вокзалі він стає свідком погоні трьох дядьків за Міхою Голим і заступається за нього. Силач влаштувався вантажником на вокзалі. Іван Сила перемагає Велета на атракціоні.
Розвиток діїРедагувати
Іван Сила тренується в доктора Брякуса. Встановлює перший рекорд — рекорд Республіки, перемігши фаворита поліції Магдебуру. Доктор Брякус складає плани подальшої співпраці з Іваном Силою. Тренер несподівано гине в автомобільній катастрофі…
КульмінаціяРедагувати
Іван Сила виборює титул найсильнішої людини світу
Розв'язкаРедагувати
Після розпаду цирку «Бухенбах» через бажання директора і деяких акторів, Іван змушений побудувати власне життя по-новому.
ПроблематикаРедагувати
добро і зло
дружба і любов
вміння самореалізуватися
взаємини батьків і дітей
кохання і щастя
чесність і підступність[джерело?]
Твір Акутагави «Павутинка» має глибокий і суто філософський зміст. Це швидше притча, ніж щось інше, тому, щоб краще зрозуміти її зміст, треба мати неабиякі знання з східної філософії, зокрема, з японської. Ця новела-притча була створена автором для дітей і мала на меті розвивати в дітях високі моральні якості, виховувати в них творчі здібності, вчити дітей жити на світі.
Оповідання починається з опису прекрасного літнього ранку. Ранок – символ нових надій, пробудження і переродження людської душі. В озері, яке є символом джерела життя, очищення, початку і кінця всього сущого на землі, квітнуть священні квіти лотоси – символи духовної чистоти і святості. Берегом озера знічев”я походжає Будда – божество, символ добра, гармонії, моральний ідеал людини. Будда випадково заглядає в глибину озера, де можна побачити пекло, і його погляд падає на грішника Кандата, який покараний за страшні злочини, які він вчинив за життя. Будда ніби переглядає гріхи Кандати і раптом серед них бачить один-єдиний добрий вчинок: колись Кандата ів павучка і не наступив на нього. Цього для Будди було досить, щоб дати злочинцю шанс. Будда бере тоненьку павутинку, символ тієї нитки долі, один кінець якої знаходиться у руках долі, і опускає її в озеро. І цією павутинкою, ниточкою між раєм і пеклом, злодій міг би вибратись назовні, врятуватися від пекельних мук, але не судилося… Його власна сутність, тобто, відсутність співчуття до ближніх, до інших нещасних, не дозволила врятуватися самому та й врятувати інших. Кандата знов і вже назавжди упав у море крові, а Будда у печалі пішов собі геть.
Новела «Павутинка» стверджує ідеали добра, вчить, що треба жити в мирі з людьми і з самим собою, відповідати за свої вчинки, робити добрі справи і пам”ятати, що за всі вчинки доведеться колись відповісти, бо існує вища справедливість.
РОДИНА
Касаясь трех великих океанов,
Она лежит, раскинув города,
Покрыта сеткою меридианов,
Непобедима, широка, горда.
Но в час, когда последняя граната
Уже занесена в твоей руке
И в краткий миг припомнить разом надо
Все, что у нас осталось вдалеке,
Ты вспоминаешь не страну большую,
Какую ты изъездил и узнал,
Ты вспоминаешь родину - такую,
Какой ее ты в детстве увидал.
Клочок земли, припавший к трем березам,
Далекую дорогу за леском,
Речонку со скрипучим перевозом,
Песчаный берег с низким ивняком.
Вот где нам посчастливилось родиться,
Где на всю жизнь, до смерти, мы нашли
Ту горсть земли, которая годится,
Чтоб видеть в ней приметы всей земли.
Да, можно выжить в зной, в грозу, в морозы,
Да, можно голодать и холодать,
Идти на смерть.. . Но эти три березы
При жизни никому нельзя отдать.
1941