Євшан-зілля — поема Миколи Вороного, написана в Полтаві 1899 р., навіяна літописною легендою про чудодійну траву-зілля євшан, яка повертає людям втрачену пам'ять.Актуальна для денаціоналізованих українців, ця легенда надихнула Вороного, і не тільки його, на поетичне відображення пробудження самосвідомості людей, які втратили своє національне коріння. Сам символ євшану, які й численні переспіви легенди, були настільки актуальні й зрозумілі в Україні, що не лише літературні твори, але і періодичні видання, хорові колективи національного спрямування, вибирали для назви слово євшан, а Микола Федюшка взяв його собі як псевдонім.
ДЕНЬ ОСВОБОЖДЕНИЯ СУДАКА
-
В пылу огня, в дыму пожарищ
Страна любимая была
Смертей людских, и разрушений
Война так много принесла.
-
Четыре года воевали
Чтобы свободу обрести
Чтоб ваши дети, ваши внуки
Могли свободными расти.
-
В цветущем месяце апреле
Был город наш освобождён
И слава воинам, десанту
Живущим, и кто был сражён.
-
Солдаты, моряки, и партизаны
Кто защищали землю мать
Большой поклон вам, от живущих
Никто об вас не будет забывать.
-
Как хотелось всем жить
Красотою дышать
Но война не дала
А пришлось умирать.
-
Как дань любви и уваженья
Кто отдал жизнь за землю мать
К могилам братским, обелискам
Цветы мы будем возлагать.